З кішками в мене якось не складалося. То заразу якусь принесуть, то просто безглузді.
Одного разу, в холостяцьку бутність, сильно мене допекли щури. А що, поверх перший, дірок в підлозі нагризлі, і, поки я на польотах, шурувати по квартирі.
Попросив товариша, той приніс з ЗКП кошеня. Чорного, з білою плямою на грудях і на лапках.
Несу я його додому, а ця тварюка в ганчірках верещить. Я намагаюся його гладити, але відчуваю, шкура під шерстю якась горбиста. Приніс додому, шерстинки розсунув і ахнув – там все кишить блохами! Шкуру не видно! Зрозуміла стала причина його ора.
Набрав у тазик холодної води (іншої не було, титан ще не працював) і давай його драїти. Три рази воду міняв – стільки бліх змив.
А історій з ним було кілька.
Ось перша.
Прийшов на 9 травня у гості начальник (я щось розболівся на свята). Потім і інші товариші по службі підтяглися. І як випили стали грати в дивну гру – потрап котом у кватирку. Що б в п’ятий раз не шмякнуться про віконний палітурка, кіт згрупувався і таки пролетів у відкриту кватирку … Прийшов о другій годині ночі, коли гості пішли – постукав.
Історія друга.
Прокидаюся якось вночі від звуків боротьби на кухні. Поверх, нагадаю, перший, вночі жарко, от я на кухні вікно відкрив.
Так ось, прокидаюся, на кухні шум, крики (не людські), потім хтось шмигнув мені під диван і давай звідти верещати. Увімкнув світло, подивився – котейка ховається! А що ж на кухні?
А на кухні, коли я туди прийшов і включив світло, “картина Рєпіна” Припливли “!
З каструлі з супом стирчить задня частина одного кота. З миски на підлозі жеруть двоє інших (періодично перелаюючись). Котлету в сковорідці доїдає четвертий … Вообщем, вся дворова “братія” там жере. Матом, палицею і стусанами, всіх прогнав. Заодно і своєму поремствував За учинений погром. Але вікно на ніч став прикривати – щоб уникнути.