Йа жирафа. Та чого там, йа слоупок.
Двадцять восьмого грудня все ще поточного року мені розповіли страшну комп’ютерну байку про хаскі з посмішкою з людських зубів.
І то, тільки тому, що до слова прийшлося-обговорювалися “святочні оповідання”.
***
Ще до “святочні розповідями”.
lady_gunfighter написала абсолютно неможливою краси текст, що ілюструє ілюзію кластеризації, і я настільки під враженням, що кидаю клич-кому взагалі цікаво про когнітивні спотворення? Наприклад, в січні. Як раз святки). Клич попередній, впевнений анонс буде пізніше.
***
Страшенно сподобався свіжий мем заморожена качка, нехай би прижився. Історія насправді про те, що всі і так знають-take it or leave it, але заморожена качка таки по сезону і емоційний.
***
Доля отліванта.
Позавчора повноцінно носила Парюр; вчора доповзла нарешті до Шантдарома.
Поки ніхто не бачив, бризнула Парюром собі на піжаму, він безумовно мій фаворит.
На жаль, в Шантдароме я відчуваю ті альдегіди, що з Climat (вони взагалі ніколи мені не подобалися), і які я добре відрізняю від тих альдегідів, що в № 5 (дуже подобаються!) І тих, таких холодно-відсторонених по-снежнокоролевскі в Лер дю Там. А під клімашнимі альдегідами-мокрі русалки в Іванівську ніч. Бліді, небезпечні, зловісні.