Моя дрібна не їсть овочі, не долюблівает рибу і м’ясо якось без фанатизму. Сиділа б на одних булках, плюшки, цукерках. Нагодувати це маленько чудовисько неабияка проблема, нагодувати корисними продуктами, ну приблизно як умовити нашу кішку їсти варену моркву, тобто або ретельно замаскувати, або зловити і поки один тримає, засовувати в пащу як ліки (немає ми з дитиною такого не робимо, хоча іноді хочеться, тому що мене питання її прожитку вже в печінках сидить). Останнім часом ми практикуємо заохочувальний метод, якщо все з’їдено, покладається небудь не сильно корисне, але жадане.
Сьогодні ввечері готую вечерю, підходить, а можна цукерочку або бублик. Так кажу, рис ще не те що не з’їдений, він ще й не зварений, яка цукерка. Кілька секунд посиленого роздуми. А ти мені в кредит дай. Я питаю, а відсотки ніж віддавати будеш? Вона мені так недбало, гаразд, ти мені цього свого рису добавки покладеш.
Завіса. Дитині 7 років.