- Наскільки несподівані для вас результати президентських виборів?
– Перед виборами головне завдання влади була – залякати народ помаранчевої (прозахідно-олігархічної) загрозою. І заодно представити в якості пособників оранжистів національно-орієнтовані і ліві сили. Схоже, це вдалося. Але головне питання тепер – чи перестане влада сама себе дискредитувати? Припиняться Чи реверанси перед Кудрін, Чубайс, Греф, Сердюкова, Наббіуллінамі і багатьма їм подібними? Чи почне влада перечити того ж Макфол всерйоз?! Зокрема, чи ризикне, нарешті, поставити С-300 в Іран і Сирію, щоб захистити не тільки ці країни, але і Росію від майбутньої агресії? Чи відмовиться від ратифікації угоди про вступ до СОТ, згубного для країни? В цілому можна констатувати: вибори пройшли, проблеми нікуди не поділися.
- Наскільки, на ваш погляд, масштабні були фальсифікації на цих виборах?
– Свавілля з відкріпними талонами, голосування цілими автобусами – подібні порушення в наявності. Питання в тому, який внесок цих «інструментів» в перемогу Путіна. Якщо цим і забезпечений великий перевагу голосів на його користь, то подальший прогноз дуже невтішний: хочеш чи не хочеш, влада в наступні шість років буде змушена працювати, перш за все, на придушення тих, хто знає, яким чином насправді забезпечена перемога. Якщо ж це була всього лише «підстраховка», не зробила принципового впливу на результат, то влада теоретично може дозволити собі розслабитися по відношенню до опонентів. Але не варто недооцінювати розкладницьке і розбещуючої вплив усіх цих виборних ігор на людей. Це стосується і тих, хто брав участь безпосередньо у фальсифікаціях, і тих, кого з регіонів звозили на вчорашній «свято» в центр Москви. Масштаб витрат, ніяк не проведених через виборчий штаб кандидата в президенти Путіна, не варто недооцінювати. Але ще важливіше масштаб розбещуючого і растлевающего впливу на молодих людей.
- Зараз говорять, зокрема, Едуард Лимонов, що протести після парламентських виборів мали «ліберальний душок» дев’яностих, і тим самим зіграли на руку Путіну?
– Безумовно. Я вже не раз говорив про те, що влада і так звані «помаранчеві», недвозначно підіграють один одному. Справа не в тому, що на чолі мітингів стояли люди з дев’яностих. Справа в тому, що обгрунтований протест людей проти сфальсифікованих виборів дуже майстерно віддали в руки проолігархіческім силам. Цей спектакль вдався.
- У цьому зв’язку як ви оцінюєте перспективи протестного руху? Чи побачимо ми на чолі його нових лідерів, що викликають довіру у широких верств населення?
– Сучасним майстерно-різноспрямованим технологіям маніпулювання суспільством протистояти дуже важко. Під всякий протест будуть намагатися підвести підставних лідерів, недвозначно розкручуються в нібито незалежних ЗМІ (насправді прямо залежних від влади та провладної олігархату). Зверніть увагу: ЗМІ, прямо керовані державою через прокладку того ж «Газпрому», були не просто інформаційними спонсорами, а прямими організаторами перших мітингів протесту на Болотній площі та на проспекті Сахарова. Саме вони підводили ці мітинги під псевдолідери «родом з дев’яностих». У цьому сенсі прогнозувати щось важко. Найголовніше, що творчою конструктивної частини суспільства потрібно вчитися і виховувати своїх дітей так, щоб вони вміли протистояти майстерному маніпулюванню, здійснюваному за тими ж технологіями, які використовують при розкручуванні кока-коли.
Одне із самих насторожуючих явищ минулих виборів для мене став катастрофічний успіх в столицях, здавалося б в інтелектуальних центрах країни, Михайла Прохорова. Того Прохорова, який був вигодонабувачем і співучасником свідомо злочинних заставного-кредитних аукціонів, що стали можливими тільки в умовах розстрілу парламенту з танків. І цей Прохоров подається нам, як образ чогось сучасного і динамічного, що має великі перспективи в майбутньому. Наші діти та ті, хто претендують на якийсь інтелектуальний шар у нашому суспільстві, виявилися з дуже заниженою моральною планкою щодо кандидата в президенти. І це найстрашніше.
- Голосування за Путіна було таки у великій мірі ситуативним. На ваш погляд, чи велика ймовірність, що росіяни в найближчі роки відвернуться від «нового старого» президента?
– Якщо підсумувати голоси Зюганова і Миронова – це вже одна п’ята виборців, налаштованих на ліві, національно-орієнтовані сили. Не можна забувати і про «специфічному», але в цілому теж патріотичному електораті Жириновського. Крім того, подивіться, хто був найбільш помітний з довірених осіб Путіна. Це Говорухін, Глазьєв, Нарочницька, Кургінян – люди з яскраво вираженими національно-орієнтованими поглядами. А Хазін, який розкрутився, як яскраво виражений антіліберал і потім свій авторитет поклав до ніг Путіна! За переможця цих виборів у величезній кількості голосували люди з патріотичними поглядами. А при цьому основні реверанси влада робить поки в сторону сил, цілком протилежних, клеймімих самої ж владою, як оранжістскіе. Зверніть увагу, кого Путін і Медведєв збираються залучити для реформ політичної системи, хто сидить поруч з ними на зустрічах? Все той же лідер «Яблука» Мітрохін або молодий Арбатов з «Яблука». Ось де конфлікт. І він незабаром може розкритися. Це загрожує нам дуже важкими наслідками.
Чи може Путін насправді відмовитися від лібералів і повернутися до патріотів? Хотілося б в це вірити, але надій мало.
Бесіду записали Олексій Полубота, Віталій Словецкій
http://svpressa.ru/politic/article/53273/