Конституційний Суд України визнав неконституційним закон про червоний прапор. Історія просто бере за душу.

Спочатку одні ідіоти (це і все нижченаведене – лише мої оціночні судження, зрозуміло) роблять вигляд, що саме від цього закону залежить майбутнє всієї країни і добробут її громадян. Обговорюють, голосують, приймають. Потім інший ідіот довго-довго робить розумний вигляд, надуває щоки, виносить червоний прапор на урочисті заходи, але закон не підписує. Потім третю ідіоти влаштовують шабаш у “культурній столиці України”. Потім другий ідіот все ж підписує закон, витримавши театральну паузу, гідну лише найкращих сцен світу. Потім четвертий ідіот подає звернення до Конституційного Суду (от зайнятися нічим?). П’яті ідіоти не знають, на що більше витратити свій час в ім’я світлих ідеалів правової держави, і починають розглядати цей закон, оголошуючи його в кінці кінців неконституційним.

Питається: ну і що? Ну невже, млять, більше зайнятися нічим? Тільки мені одному здається, що у вищих ешелонах всіх гілок влади у нас критично багато ідіотів?