На Україні ось вже другий тиждень вирує війна гівна з лайном. Поле битви – законопроект «Про внесення змін до Закону України” Про увічнення Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 років “».

Якщо коротко, то 21 квітня Верхновная Рада затвердила цей законопроект, який у свідомості російськомовного населення стійко асоціюється зі зміцненням русофільських позицій нашого мудрого керівництва, поліпшенням відносин з Росією і т. п. Порівняти “новий” закон зі старим (хто розуміє українську) можна тут . Всі зміни зводяться до того, що новим законом наказується “офіційно піднімати” копії Прапора Перемоги поряд з державним прапором України. Національно-стурбовані свободівці (локалізовані в основному в західних областях), Тимошенко та інші ідіоти стали тут же виходити гівном: мовляв, це зрада, розкол, розлад і так далі; погрожують ігнорувати це нововведення, палять і топчуть прапори … Дитячий садок, в загальному. Литвин (спікер наш, який підписав цей закон аж 5 травня) зайняв помірно ідіотичні позицію: мовляв, воно-то, звичайно, так, я б, начебто, і так, але ні. І тільки Янукович (підпису якого не вистачає, щоб закон набув чинності) хитро підморгує.

Станом на сьогоднішній вечір “документ переданий до Адміністрації президента для розгляду та отримання експертного висновку”. Якщо навіть експерти і президент з якогось переляку надумають швиденько розглянути / підписати закон на вихідних (імовірність чого дуже мала), законну силу він знайде, наскільки я знаю, лише після публікації в газеті “Голос України” (конституція в статті дев’яносто четвертого пише, що “Закон набірає чінності через десять днів з дня Його офіційного опрілюднення, ЯКЩО Інше НЕ передбачена самим законом, альо НЕ раніше дня Його опублікування” – “Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування “; а газета, здається, по вихідних не виходить). Насмілюся озвучити свій власний висновок – Янукович в черговий раз делікатно кинув публіку.

Моє ставлення до цієї війни ге з де – абсолютно індиферентне. Націоналісти туплять, бо так дратуватися через червоного полотнища можна хіба що бикам, але вже ніяк не Юпітер “європейським політикам”. Прихильники цього законопроекту з простих людей теж туплять, бо радіти такому безделушному подарунку на тлі постійного “покращення” нашого життя – безглуздо (ну, справді, ну буде висіти замість одного прапора два прапора – і що?). Ті ж, кому це вигідно, ті, хто розкручує всю цю полеміку і витрачає свій дорогоцінний час на просування таких “сміливих” і “реформістських” законопроектів замість того, щоб робити щось дійсно корисне, – мудаки за визначенням. А мудаків я не люблю ще більше, ніж дурнів і націоналістів.