Невідомо де, але явно дуже далеко

Колись у цьому фразеологічному звороті вживалося слово «куліжкі», яке поступово стало витіснятися «млинчиками». Ще в XIX столітті ця заміна вважалася помилковою. Так, у тлумачному словнику Володимира Даля значиться: «У чорта на куліжках (неправильно: на куличках), невідомо де».

«Куліжка» – зменшувальне від «куліг». У східних діалектах російської мови це слово означало розчищений, викорчували або випалений під ріллю ліс. Куліжкі знаходилися, як правило, за селищами, на відшибі, це були болотисті місця, до того ж, за народними повір’ями, населені нечистою силою. До речі, свої «куліжкі» (точніше, Кулішкі) є і в Москві: так називається район нинішньої Слов’янській площі і Солянки, де колись були рибні та соляні торги (звідси й назва).
Коли слово «куліжка» стало виходити з широкого вжитку, вираз було переосмислено і перетворилося на «у чорта на куличках». Проте сенс його фактично не змінився: і справді, де можна зустріти риса з великодніми пасками? Як вважають деякі мовознавці, спочатку вираз «до чорта в зуби» було відповіддю на питання: «Куди зібрався?» Забобонні люди уникали прямо відповідати на це питання, щоб не накликати неприємностей в дорозі.
Джерело