ІНШЕ КІНО
Рослий гарний хлопець знову зачепив стілець, на якому сидів Саша Кляйн. Він весь час ходив туди-сюди, протискуючись між столиками. Саша Кляйн сказав собі: ще раз – і все.Парень шумно сів на стілець, обняв свою дівчину. Вона була теж росла і красива. Тим помаранчевої футболкою і синіми джинсами виднівся смуглявий ледве пухнастий живіт. Вони стали цілуватися, ворушачи мовами і прикривши очі. Хлопець відкинувся назад і витягнув ноги. І уперся в ніжку стільця, на якому сидів Саша Кляйн. Стілець поїхав у бік .- Чи не можна легше? – Несміливо сказав Саша Кляйн. – Я б попросіл.Парень відкрив очі, подивився на нього і засміявся. Саша Кляйн був кумедний, це правда. Невеликого зросту, чубатий і щекастий. У картатій сорочці. Хоч у кіно снімай.Девушка засміялася теж .- завидно? – Сказала вона .- Вибачся, виблядок, – тихо сказав Саша Кляйн .- Чого? – Хлопець, відкинувши стілець, піднявся .- Сядь, – сказав Сашко, навівши на нього пістолет, великий і серебрістий.Парень сіл .- Богу молись, – сказав Саша Кляйн. – Якщо вмієш .- Не треба, будь ласка, – сказав хлопець .- За що ви його? – Заплакала дівчина .- Це кіно, – пояснив Саша Кляйн. – Ви мене пам'ятаєте? Ви неслися на крутій тачці, а я стояв на узбіччі. Кругом були калюжі. Ви мене окропили. І помчали вдалину. Всім було смішно. А мені було мокро. І ще. Ви звідки-то вискочили, ви кудись бігли. Вам терміново потрібна була машина. А тут я, смішний товстун, відкриваю двері своєї смішний машинки. Фольксваген-жучок. Ти, – він повів дулом пістолета на хлопця, – вирвав у мене ключ, відкинув мене в бік, сів за кермо, і ви знову помчали. Назустріч нового життя. І ніхто вам слова не сказав! А я залишився як дурень на тротуарі. А ми з дружиною зібралися в кіно, була п'ятниця, вечір. Ви знаєте, як вона образилася? Ви про це подумали? А? Не чую! Подумали ви про мене? Ну? Збрешеш, уб'ю! – Ні, – чесно сказав хлопець. – Але я не винен. Це кіно було таке .- Ось тобі інше кіно, – сказав Сашко і спонукає пальцем .- Не треба! – Заверещала дівчина .- Доведеться, – сказав Саша Кляйн і спустив курок. Хлопець впав вправо, заливаючи кров'ю помаранчеву футболку і смаглявий трохи пухнастий живіт дівчини.
- Ти що, заснув? – Сказала Діна Кляйн. – Ой, дивися, дивися, що він робить! Вони з дружиною сиділи біля вікна й пили чай.В їх провулку розвертався здоровенний джип. Він здав назад, наїхав на палісадник, повалив його, залишив на клумбі брудний рубець. Вивернув кермо, зі свистом газанул, але буквально через півсотні метрів зупинився біля літнього кафе навпроти. З машини виліз рослий гарний хлопець. За столиком його чекала дівчина, теж росла і красива. Вони поцілувалися .- Я зараз, – сказав Саша Кляйн, пройшов у передпокій, надів куртку поверх ковбойка, переклав щось із взуттєвого скриньки в кишеню і вийшов на вулицю.