Невідомо з яких причин спонукальним, в СРСР років 60 тому з «легкої руки» американців термін «ерозія» отримав подвійне позначення: їм стали іменувати не тільки діяльність поточної води, а й діяльність зовсім іншого природного агента – вітру, яку ніколи до цього не іменували ерозією, бо для. неї існував в науці цілком певний і ясний термін «дефляція» по-російськи – розвівання). Змішавши воєдино геологічну діяльність цих двох різних природних агентів і тільки додавши до терміну «ерозія» два різних прикметників «водна» і «вітрова» (в практиці при цьому опускаються), цим самим безцільно ввели плутанину в саму виставу про ерозійному явище. Ще більша плутанина в понятті про ерозію відбувається у нас в силу того, що до наслідків ерозії, як до хворобливого, негативного для народного господарства процесу, стали зараховувати абсолютно нормальні об’єкти рельєфу. Ми маємо на увазі увійшло в побут поєднання сучасного ерозійного об’єкта «яру» з древнім ерозійним освітою – «гідрографічної мережею», так званої балкою яка є постійним елементом стародавнього рельєфу, що не вимагає якоїсь ліквідації. Треба при цьому відзначити, що таке змішання двох генетично різних об’єктів увійшло у нас не тільки в практику і побут меліоративних робіт, а й існує в наукових роботах, які зачіпають питання про природу ярів та їх розповсюдженні.

Можна сказати, що науковому поданням про рельєф і його елементах не пощастило і у нас, і за кордоном.