До Дня Києва я запізнився скрізь, де можна було запізнитися, правда особливо не шкодую. Інакше довелося б показувати суцільно червоні від наметів МТС фотографії. Так, МТС скаженіли з жиру, але, як мені здається, їхній свято не мав нічого спільного зі святом столиці.
Зате вдалося потанцювати, поспівати і перезнайомитися з культурними представниками етнографічних регіонів країни.

1. У центрі, на Майдані, в рамках всеукраїнської етнографічної пізнавальної програми, виступали культурні представники від різних регіонів України. Мені, як людині наполовину сільському, до того ж, має західні корені, гріх було не закохатися в Волинські народні колективи.

2. Це – Фаліон Наталя. Тамада, член фолькльорного аматорського народного колективу “Бабине літо”. Але це не важливо, важливо те, що колектив зібрав навколо себе величезну юрбу народу, розповідаючи українські народні анекдоти і наспівуючи веселі частівки.

3. Всі тітки коллорітние, народні! Змусять танцювати і підспівувати будь-кого. А хто чинить опір, потрапляє під град веселого стьобу з розряду “жіночки, а Що це Ваш чоловік дивиться на ОТУ молодицю?!”.

4. От саме такий момент)) До речі, коли бабки починають іржати – вся публіка вмирає, підтримуючи здригаються животи. Сміх заразливий, не дарма говорять.

5. “Волинське братство”. Від кожного етно-регіону стояла палаточки у жовто-синій забарвленням, всередині можна було почитати буклетики, покуштувати справжнього коровая, запити цієї горілочкою (якщо акуратно), а так само купити різноманітні реквізити ручної роботи. Майже всі палаточки співали народні пісні, танцювали, водили хоровод. Люди дуже цікаві, з задоволенням поговорив з деякими про що-попало.

6. Відмінний дядько з Чернігівської області, танцював, співав, грав на кількох інструментах одночасно, добре позував. У такт музиці гралися дітлахи. Зауважу, не часто можна побачити, як разом з виступаючим співає добра сотня людей, які зібралися просто подивитися-поцікавитися.

7. По-моєму, та дитина, хто станцював краще за всіх, отримував вареник))

8. Віртуоз.

9.

10. Виходець з Волинської області, почав цікавитися моєю камерою і хвалитися своєю:

– А Це у Вас ЩО, 450d?
– Нi, 350.
– А в мене 500!!!
– Файний апарат, добро кляцайе!

11. Соромно, не дізнався жодної пісні, так би підспівував.

12. Ціною на вироби не цікавився, але останній раз в Пирогово подібну сорочку-вишиванку можна було купити за кілька тис грн.

13. “Бабине літо”. Хусточки зав’язані як у мультфільмах. А ще такий же носила Баба-Яга в ступі.

14. Наталія просила не фотографувати її “таку страшну”, але як на мене – вона мила людина.

15. Представники Хмельницької області.

16. Після виступів всі артисти роздають контакти і візіточкі. Люди в основному досить заповзятливі.

Вцілому, про що цей мікро-репортаж? – Про те, що культура, вона ще є, крихтами там-сям насипана. Ось у мене на батьківщині (Рівненська область) до сих пір старі збираються і колядують. Не заради грошей, а тому що так прийнято. І співають вони класно, ніби професійний хор, навіть сльозу пустити можна. А от у Києві всього цього не бачиш, забуваєш, як все це виглядає … Тому сьогодні я їду на батьківщину, залишаючи за собою цей сумний пост, не встигнувши показати масу нічних фотографій, та й Бог з ними.

PS: Особливий привіт всім тим, хто не забуде написати “текст написаний бездарно”, я Вас теж люблю.

PPS: Щоб відчувати себе боржником і не відкладати вкотре цей непоганий фотосет, викладу тут затравки, буде привід ворушитися