***
– Обожнюю речі Дольче Габбана. Коли бачу бирку з буквами ДГ прямо серце завмирає. Які сукні, які джинси, яке дурощі білизну. Все-таки він класний мужик цей Дольче, знає що полюбляють дівчата. Дольче Габбана .. Сто раз чула, що це псевдонім, а й нехай так, зате який красивий! (Київ)
***
– В юності страшенно хотіла бути схожою на Ксенію Собчак. Потім виросла, виявилася з нею за одним столом в популярному закладі, навіть поговорили. Потім ще раз. Вдруге вона зауважила, що на мені ті ж туфлі, що й минулого, хоч і Louboutin. Я так засмутилася, а потім подумала і зрозуміла – Ксюша така крута, тому що у неї багато туфель, і співрозмовник сприймає її кожен раз по-новому. (Москва)
***
– Моя подруга три роки пропрацювала в глянцевому журналі, а потім пішла асистентом до якогось там дизайнеру, в результаті у неї з’явилася любов до джинсів, товстим мужикам і відсутності манікюру. А все чому? Бо мода створена для тих, кому зайнятися більше нічим. Ну яка баба з родиною і нормальною роботою стежитиме за параноїдальними змінами сезонів у якого-небудь Гарета П’ю? І взагалі, вони ж всі блакитні, що вони знають про жінок! (Мельбурн)
***
– Мене нарешті запросили працювати в Giorgio Armani Cosmetics. Шалено рада, завжди мріяла працювати в індустрії люкса. Вчора задоволена прийшла додому, а молодша сестра і каже: “Варто було мріяти працювати в люксі, щоб тягати додому роздруку і безкоштовні ватяні палички! Он Алекс теж працює в люксі, а йому всі речі безкоштовно дають, та ще й сестру свою він одягає. Хто тебе просив йти у відділ з косметикою?! Мені навіть фарбуватися ще не можна! “. Потім години два не розмовляла зі мною. Моїй сестрі чотири роки, а вона вже хоче безкоштовні дизайнерські речі! (Париж)
***
– Якби моя дружина була нормальною, то ми б зараз так і жили разом, а вона через тиждень після весілля захотіла мій Мерседес, мій офіс під свою фірму і кольє за півмільйона. Умови я виконав, але тут же вирішив, що жити з нею не буду. Завів коханку, а дружина навіть не засмутилася, сказала, щоб я купив їй квартиру, оплатив однієї компанії її присутність у перших рядах показів і на Канському фестивалі. І на це я погодився. Потім вона з’їхала, а коханка жила у мене вдома. Теж дурепою виявилася. Загалом два роки помучився, розлучився, коханку вигнав. Тепер ось живу в своє задоволення. На цей раз сплатив собі Каннський фестиваль. Залишилось ось познайомитися з Лістерманом, купити костюм від Армані, і можу їхати на фестиваль, як біла людина. (Санкт-Петербург)
Д.К.