У минулу п’ятницю порадував “Московський комсомолець”, в якому написали про колишнього керівника саратовського ЕдРа, колишнього саратовського гордепа, колишнього ректора СГМУ, а нині ректора Першого Московського державного медичного університету ім. Сеченова (ММА або Сеченовка) Петра Віталійовича Глибочка (хорошого знайомого нинішнього віце-прем’єра уряду РФ В’ячеслава Володіна).

Такий збіг – Глибочка вже рік як призначений туди і там рік немає ліків …

Тут повний текст статті в “МК”:

“Клініка, як свідчить меморіальна дошка біля входу, відкрилася в 1895 році. Ремонту там, схоже, не було з тих самих пір. Стелі і стіни у величезних страшних лопухах облупилася фарби. Витертий лінолеум, відбитий кахель, з кранів у палатах капає вода.

Повне відчуття польового госпіталю, розгорнутого на швидку руку в розбомбленому будівлі прифронтової смуги. Хоча насправді клініка знаходиться в центрі Москви, на Великій Пироговській.

У клініці два крила – чоловіче і жіноче. У жіночому під Новий рік сталася пожежа. Пацієнток перевели звідти в чоловіче відділення, і з тих пір все так і лежать разом, в одному крилі. На першому поверсі одні жінки, на другому – чоловіки і жінки впереміш.

З згорілого крила за півроку навіть не вивезли сміття. Там все точно так само, як було на другий день після пожежі: розруха, чорні стіни та стелі і кисла сморід попелища.

Ця сморід відчувається навіть у вцілілому крилі. У палатах там бігають чи то миші, то щури. Унітаз – один на весь поверх, причому встановлено так хитро, що закрити двері кабінки не дозволяють коліна. Душова теж одна. Доісторичні ліжка продавлені. Постільна білизна – в дірках. Вечеря – о п’ятій вечора, абсолютно холодний. І немає ліків – практично ніяких. Навіть найпримітивніші мазі пацієнти змушені купувати самі, причому не в аптечному кіоску, що працює в будівлі клініки, а у звичайній аптеці, оскільки в кіоску все стоїть мало не в два рази дорожче.

У клініці лікуються люди з важкими дерматологічними захворюваннями. Вони лягають в лікарню в періоди загострень, страждаючи від жахливих болів. Клініка МГМУ – єдиний медичний заклад, де їм можуть підібрати полегшує терапію. «Ще є ЦНІКВІ, – пояснили мені лікарі, – але там всього 40 ліжок, тому лікують в основному амбулаторно. А у нас 120 ліжок, і ми реально можемо допомогти пацієнтові, застосовуючи протягом двох-трьох тижнів різні препарати і спостерігаючи їх дія ».

У клініці на Пироговці працюють лікарі найвищої кваліфікації – видатні професіонали, що ставлять з одного погляду діагноз, який не могли поставити роками у звичайних поліклініках. Вірніше, вони раніше там працювали. Коли клініка МГМУ дійсно була клінікою. Зараз багато з них вже звільнилися. Тому що неможливо працювати. Немає умов – взагалі ніяких.

Лікарі чоловічого і жіночого відділень розміщуються в одній кімнаті. Немає туалету для докторів, немає душу для чергового лікаря. При цьому чергувати лікарів змушують по 4-5 раз в місяць – безкоштовно. У договорі нічні та добові чергування у них взагалі не передбачені.

Максимальний заробіток доктора – 25 тисяч на місяць. У «Газпромі» охоронці отримують у два з половиною рази більше.

У шкірно-венерологічної клініці МГМУ ім. Сеченова один комп’ютер на 65 пацієнтів. Лікарі самі купують для нього папір і картриджі.

Їх змушують направляти пацієнтів на платні процедури, в яких немає необхідності, тому що клініка «має заробляти гроші». Лікарям це огидно. Але ще гірше їм від того, що у них немає препаратів. Чим лікувати хворих? Як? Мазати слюнями псоріаз? Дути на трофічні виразки?

«Нам кажуть, що на ліки немає коштів», – пояснили мені доктора. Коштів немає вже приблизно рік – з тих пір як до університету прийшов новий ректор Петро Віталійович Глибочка, секретар саратовського регіонального політичної ради партії «Єдина Росія». Раніше він був ректором Харківського медуніверситету. Серед лікарів ходить наполегливий слух, що Глибочка очолив Сеченовку за протекцією саратовці В’ячеслава Володіна, керівника апарату уряду.

Клінічний центр Першого МГМУ відноситься до Міністерства охорони здоров’я, фінансується з держбюджету. Університету перераховуються певні бюджетом кошти, які потім розподіляються між клініками. Клінік всього 17, в медичному світі вони вважаються дуже авторитетними. Навчання в ординатурі шкірно-венерологічної клініки коштує сто тисяч рублів за один рік. «Але вчитися нічому, – сказала мені дівчина-ординатор. – Тому що тут немає нічого з того, чим лікують. Тому я просто ходжу сюди, щоб отримати документи про закінчення ординатури ».

Документи потрібні, щоб потім працювати косметологом – ботокс, мезотерапія, «уколи молодості». Косметологи добре заробляють, і ординатори шкірно-венерологічної клініки бачать своє майбутнє саме там, де краса, гроші і здоров’я. «У нас всі, хто навчається в ординатурі, підуть в косметологію, – сказала ординатор. – А куди ще? Сюди, чи що? »

Вона з огидою обвела поглядом палату, в якій ми розмовляли. У цій палаті лежала моя подруга. Я забігла в клініку її провідати і побачила весь цей жах, про який зараз пишу.

Її палата – для тих, готовий платити 1200 крб. на добу, щоб мати не сім сусідів, а всього одного. У цій палаті «підвищеної комфортності» – два ліжка. Коштують вони практично поруч. Відстань між ними – сантиметрів сорок. Тільки щоб одна людина могла встати.

Важкі дерматологічні хворі, які без кінця сверблять, пахнуть, перевертаються, ахають. З них беруть 1200 руб. на добу, надаючи можливість свербіти на пару з чужою людиною, лежачи з ним фактично на двоспальному ліжку. І це не в якому-небудь далекому Кукуєва, а в центрі Москви – в авторитетному клінічному центрі авторитетного першої медалі!

У катастрофічному стані знаходиться не тільки шкірно-венерологічна клініка центру. Як кажуть лікарі, у клініці психіатрії становище ще гірше. Зате клініка щелепно-лицевої хірургії та центр репродуктивного здоров’я процвітають. Тому що там пластичні операції та екстракорпоральне запліднення – тобто ті складові системи охорони здоров’я, які приносять великі гроші.

Але населенню-то потрібно не тільки екстракорпоральне запліднення. Люди страждають різними захворюваннями, і система медичного обслуговування – на те й система, щоб лікувати від усього, а не тільки від того, за що багаті люди готові платити хороші гроші. І якщо вона не забезпечує в рівній мірі цього «лікування від усього» – значить, вона не система. Значить, системи охорони здоров’я в країні просто не існує. Та, що була, – розвалена, нової не створено, і закуповується за кордоном апаратура, яку демонструють президенту і прем’єру, – заплатки, які ліпляться на неіснуючу матерію.

Перш ніж братися за цю статтю, я поділилася побаченим в шкірно-венерологічної клініці з одним відомим політиком. У відповідь він розповів, що недавно лікувався в гематологічному науковому центрі РАМН (знаходиться біля метро «Динамо») і до цих пір в жаху від того, що «там – як після війни». «Люди не можуть так жити, – повторював він. – Люди не можуть так жити ».

Гематологічний центр – найбільше багатопрофільне науково-дослідна установа Росії, що здійснює розробку пріоритетних напрямків медичної науки в області гематології, трансфузіології та інтенсивної терапії. Політика там лікували від сепсису, викликаного стафілококової інфекцією, яку йому занесли в московській лікарні в ході нескладної операції …

Але особисто мені дуже ось цей шматочок сподобався:

«Нам кажуть, що на ліки немає коштів», – пояснили мені доктора. Коштів немає вже приблизно рік – з тих пір як до університету прийшов новий ректор Петро Віталійович Глибочка, секретар саратовського регіонального політичної ради партії «Єдина Росія». Раніше він був ректором Харківського медуніверситету. Серед лікарів ходить наполегливий слух, що Глибочка очолив Сеченовку за протекцією саратовці В’ячеслава Володіна, керівника апарату уряду.