Жахливо смішний спектакль, з трагічним, але по-своєму все одно веселим фіналом. Жанр – жорстока сучасна казка з картонними ілюстраціями. (Декорації влаштовані по приципу книжки-розкладачки). Сюжет дивно (і дуже віддалено) нагадує феллініевскіе “Ночі Кабірії”, хоча в тому фільмі таки був пафос, а тут і пафосу зовсім немає і все легко-повітряно-життєрадісно, але всередині по більшій часто одна гидота і битовуха. Чому від вистави зліпленого з подібних субстанцій залишається таке світле відчуття, я так і не зрозумів, але ж правда залишається.
Є у виставі одна сцена, яка за всіма розкладами мала зірвати овацію. (Це де розкидав по кісточках збірний образ “вільного художника”). Повинна була, але не зірвала, закінчується вона на такій ноті, що глядачеві потрібно ще якийсь час, щоб в себе прийти, а момент для оплесків вже упущений. Не знаю, спеціально-ні .. Взагалі, роль колишнього чоловіка Миколи – одна з ключових. Грає Миколая – картонка, частина декорації. Підозрюю, що вийшло так вимушено. (В програмі навпроти Миколи вказаний цілком живий артист) У варіанті, який я спостерігав (прем’єра, до речі), Інга Оболдіна вимовляла текст і за себе і за ту картонку. Вийшло грандіозно.
Інга Оболдіна – безумовно краще і головне, що є в цій виставі. Я ще по її ролям у кіно зрозумів, що вона з породи артистів, які не можуть фальшивити в принципі. Чудово органічна актриса, черговий раз я в цьому переконався. Хочу ще не її спектакль.
Інших артистів теж не можу не відзначити, благо їх небагато.
У першу чергу, звичайно ж Олександр Усердін в ролі недотепи-пожежного. Виконавець ролі “дівчинки-магніту” в “Синьому Слюсар” і тут не розчарував, одна пісня чого вартий. Музики у виставі, до речі, багато, і відмінною атмосферно-фонової, і своєрідною сюжетною.
Суддя – впізнаваний. “Судіть самі, та несудимий будете”. Неоднозначний такий персонаж.
Напарниця – прикольна (побачите – зрозумієте). Анна Галинова – взагалі хороша актриса.
Євген – теж хороший, дуже актуальний типаж втілює. (Детальніше вийшов би спойлер).
А ось мату в спектаклі немає. За тим двом постановкам, що я бачив, Практика здається зовсім іншого плану театром, ніж Театр.doc. При всій зовнішній схожості.
посилання:
У січні спектакль пройде ще 4 рази.
Інга Оболдіна про свою роль у виставі Перукарка
***
