Не мною сказано і не мною придумано – для того, щоб населення стало народом, йому потрібна об’єднуюча нитку.
Країна в нас велика. Національностей, народностей і віросповідань превелика безліч.

Єдине, що може об’єднати всіх таких різних – Національна ідея. Універсальна для всіх: для всіх віків, соціальних верств і різних конфесій.

А впроваджується в маси національна ідея (коли вона є) тільки одним способом – пропаганда.
Масованою, по всіх фронтах. Через фільтри цензури.

В СРСР пропаганду не любили, над нею посміювалися. Але поки вона була не було нічого іншого.
І країна була цільною і народ нею пишався.

У тій же Америці пропаганда була, є і буде.
Національна ідея США – American Dream. Ура-патріотизм і віра у власну велич і непогрішність.
Все інше вирізано цензурою. На тому й тримаються. І іншим “несуть”.

Зараз в Росії пропаганди немає (ви ж не вважаєте що # Сурковскаяпропаганда це щось дійсно серйозне і масштабне). Цензури теж немає.

Ефір заповнили співаючі труси, сиськи і інша непотребщіна. Хоча і це навіть не найстрашніше.
Найголовніше, що поки немає національної ідеї, приходить чужа національна ідея. Ворожа.

Інформаційного простору без пропаганди не буває. Або своя чи ворожа.

PS

Національна ідея у формі Верещагінського “За державу прикро!” краще ворожої, але до успіху не приведе.
До успіху приводять лише позитивні ідеї.
За державу повинно бути ГОРДО!