Оригінал узятий у katya_plombir в Крики в школі

Розбирала я недавно файли у своєму ноутбуці і виявила лекції з конфліктології. Вирішила викласти частину сюди: по-перше, раптом ті файли втрачу, а по-друге, раптом комусь знадобиться.

Сьогодні мова піде про вельми поширеною проблеми в школі: багато вчителів кричать на дітей (і діти від них теж не відстають). Давайте розглянемо психологію крику, його причини та шляхи уникнення.

Психологія крику

• Одне з перших місць на запитання: «У якого вчителя учні найбільше хотіли б навчатися?» Зайняв відповідь, в якому хлопці різного віку написали у своїх відповідях: “У такого, який би не кричав”.

Учитель кричить від усвідомлення своєї безпорадності: він не в змозі вплинути на дитину суто педагогічними техніками і добитися того, що йому потрібно.

• вчитель кричить – і діти відчувають почуття страху, образи, нерозуміння, злості.
• у відповідь на педагогічний вплив методом крику діти в багатьох випадках стають агресивними, затиснутими, їх здатність сприймати навчальний матеріал блокується.
• страхітливий крик викликає у дитини сильне гальмування в корі головного мозку, в результаті чого свідомість дитини виявляється нездатним до формування точних понять.

Крик – дуже сильний психологічний вплив дорослого на дитину, цілком порівнянне з фізичним покаранням. Для порівняння

• У тваринному світі крик – показник переваги однієї тварини над іншим.
• Африканські леви устрашають один одного на шлюбних перегонах потужними, воістину несамовитими криками.
• Те ж саме роблять горили і шимпанзе.

Тоді чому ж вчитель кричить? Хіба він не знає наслідків свого крику?
Як не дивно, багато і справді не знають, а хтось просто не хоче про це думати. Причини поділяються на 3 типи:
Психолого-педагогічні причини

• недолік педагогічної майстерності та культури педагога,
• відсутність належного професійної майстерності,
• невміння впливати на дитину так, як вчителю цього хотілося б

Соціально-психологічні причини

• Багато дорослих люблять показувати свою перевагу над іншими і прагнуть робити це всіма можливими засобами. Тут йде в хід не тільки демонстрація свого одягу, хода і постава, але і гучний голос.
• У прихованому вигляді силою свого голосу люди демонструють навколишнім рівень своєї самооцінки і свого соціального статусу.
• Для багатьох вчителів можливість покричати на своїх підопічних – перевірений і надійний спосіб нормалізації свого психічного стану. Ще Фрейд встановив, що агресія може переміщатися на нешкідливі об’єкти, які не можуть особливо пошкодити її носію.
• Учитель у багатьох випадках може кричати на свого учня і від своєї соціальної незахищеності, і від психологічної втоми, нарешті, просто від сімейних негараздів.
• У крику присутній також певний момент страху перед можливістю виявитися неспроможним серед своїх колег у досягненні позитивних результатів своєї педагогічної діяльності.

Фізіологічні причини

• Не останню роль у психології крику може грати сексуальна незадоволеність вчителя. Фізіологи встановили, що голосовий апарат людини має тісний зв’язок з діяльністю органів внутрішньої секреції.
• Не секрет, що, покричали, а точніше – проорана на своїх учнів, деякі педагоги відчувають приємне заспокоєння і розслаблення, що віддалено нагадує те, чого їм не дістає в сімейному житті. У цьому випадку учень стає для вчителя засобом вирішення його внутрішньоособистісних проблем.
• Під час відомих критичних днів у жінок фізіологи спостерігають гіперемію як гортані, так і голосових зв’язок. Фоніатор в такі дні забороняють багато розмовляти і співати – можна грунтовно зіпсувати голос.

Куди і як направити енергію крику

• Крик – природний і широко поширений спосіб зняття нервової напруги, від цього нікуди не дінешся. Дикі крики і крики на шкільних перервах – це природна реакція дітей на надмірне нервово-психічне напруження на важких уроках. Але їх енергію можна і потрібно каналізувати, направити в позитивне русло, або, як кажуть психоаналітики, сублімувати.
• Енергія крику може трансформуватися при належному навчанні в енергію співочого звуку, що наповнює атмосферу школи трепетним звуковим ефіром.

Вчителю, у якого є невирішені проблеми з криком, в управлінні своїм психоемоційним станом зможе допомогти медитативне вправу:

• “Мій спокійний гарний голос”
• Я перебуваю в спокійному і розслабленому стані.
• Мені дихається легко, приємно і спокійно.
• Усі м’язи мого тіла приємно розслаблені.
• Я абсолютно спокійний.
• Голосові зв’язки в моєму горлі приємно розслаблені.
• Зараз я подумки уявляю ситуацію, в якій мені трапляється зриватися на крик.
• Виразно уявляю цю ситуацію, але залишаюся при цьому абсолютно спокійним.
• Я спостерігаю і чую мій гарний голос з боку.
• Я чую і відчуваю його таким благородним і спокійним.
• Я входжу в образ спокійного і впевненого в собі людину, якій не треба кричати.
• Я ясно бачу і відчуваю, як мені треба спокійно і розсудливо вести себе.
• Спокійно, не надриваючись і не псуючи собі нерви, пояснюю присутнім, що і як треба робити в даній ситуації.
• Усі м’язи мого тіла залишаються розслабленими.
• Моє дихання рівне і спокійне.
• Ніякі вібрації неприємних думок не досягають моєї свідомості і не виводять мене з себе.
• За те, що я зможу перемогти себе і не зірватися на крик у важкій ситуації, я потім зроблю собі приємний сюрприз – куплю книгу, про яку давно мріяв.
• А якщо я все-таки зірвуся, то мені доведеться покарати себе нюхання нашатирного спирту або позбавити себе приємного для мене задоволення, наприклад, побалакати з приятелькою по телефону.
• Я знову чую свій спокійний і рівний голос, який звучить плавно і виразно.
• Даю собі обіцянку, що в реальному житті я завжди буду прагнути контролювати м’язи мого тіла і буду намагатися їх без потреби не напружувати, особливо у важкій ситуації.

При невмінні правильно використовувати головні, грудні й черевні резонатори, тривале говоріння тільки на одних голосових зв’язках, призводить до їх передчасного зносу і рефлекторному переходу на крик зі всіма витікаючими звідси наслідками.
Постановці голосу та вмінню з ним грамотно звертатися в наших педагогічних вузах, за рідкісним винятком, по-справжньому не вчать. А між тим резонаторна теорія голосоутворення, розроблювана в наші дні професором В.П. Морозовим, дає правильні відповіді щодо того, як треба користуватися голосом кожному багато хто говорить людині, і перш за все – вчителю. Його чудова робота “Таємниці вокальної мови” має бути настільною книгою кожного педагога.

* Лекції підготувала Бірюкова Л.М., доцент кафедри педагогіки ПГУ ім. М.В. Ломоносова *