Повернувся з Чорного Полум’я. Гра вийшла куди краще, ніж її пророкували і чим очікував я сам. Було досить багато хороших ходів МГ, про які варто подумати іншим (наприклад ігрова карта полігону в конверті гравця). Звичайно, як і на більшості великих ігор особисті ввідні були далеко не у всіх. Були й інші проблеми характерні для таких ігор. Порівнюючи з давнім “Часом Королів”, гра вийшла, звичайно, куди краще за всіма показниками.
Наприклад, це ілюструє те, що всю п’ятницю йшов сильний дощ періодично такої сили, що вийти з-під тенту було не можливо фізично. Однак гра зовсім не померла, і я впевнений що залишилися 6-8 годин ще буде йти.
Про свою гру: головне що було для принца Реегаля, це відносини в родині. Велика сім’я Таргаріонов і наближені вийшли настільки різними настільки несумісними, але в теж час пам’ятають про сім’ю, що породжувало дуже багато цікавих моментів. Божевільні напади Реегаля, хоч і ставали більш рідкісними, але ускладнювали участь в політиці і війні. Коли Реегаль нарешті зібрався і повів армію на сервер – противники бігли і спалили свій замок, виступивши наздоганяти їх за стіну – знайшли покинутий замок знову. Так-що повоювати толком і не вдалося. Чого не скажеш про Таргаріенах в цілому, – за порушення королівського світу був знищений будинок Грейджоев і спалений Пайк, за несплату податків та інші порушення був знищений будинок Баратеонов і спустошений Штормовий Межа. Звичайно комусь десь напевно вдалося втекти і грабувати на дорогах.
Закінчив свою долю Реегаль разом зі своєю дружиною з яйцем дракона в руках, розбивши під ногами дикий вогонь. Раптово благодоря зілля алхіміків це всього-лише “важке поранення”, а що з яйцем у майстрів так і не з’ясував. Так-що обоження, але шалено щасливий принц лежить в своїх покоях.

А тепер пакуємо речі – і на Нуменор!