по-перше, я – талант. По-друге, я – геній. По-третє, напевно я ввійду в перший мільйон найкрасивіших жінок планети. Ну або хоча б у другий. По-четверте мене оточують чудові люди, яких я люблю. Ще я сьогодні в своїх тендітних (сильних?) Руках перетягав повний багажник знань. Ще два багажника перетягав Д. (це ми перевозили бібліотеку його татонька, з якої я малодушно потягла трохи імпресіоністів і планую це ще пару раз повторити, приєднавши ще кілька чудових книг по музиці і мистецтву).

А найголовніше – на сьогоднішній, правда, день – я не в’їхала в “майбах”, хоча і були всі шанси. У білий майбах, якщо когось це цікавить. А вся справа в тому, що щось, що вважається на Нагатинській набережній паркуванням такою не є, і мені довелося виїжджати з неї (вибачте) задом по немислимою траєкторії.

Дослідним шляхом з’ясувалося, що вночі від академічної до Нагатинській набережній їхати 12 хвилин, а від Нагатинській до мого будинку – 15. І це я ще нікуди не поспішала.
Сил у мене, тим не менше, немає взагалі.