Люблю людей, які мають свій унікальний смак. Вони коли щось роблять, вони не можуть зробити інакше. Нехай це буде орігамі, вишивка, аплікація або вірші, проза, фотографія – в усій його творчості буде смак цієї людини. Як якщо б взяли полуницю і вирізали з неї вишню або навпаки – смак залишиться все одно. Так і з цими людьми.

Крім смаку, у них є колір. Є миттєвий, є глибокий, а є справжній. Він подібний природі – на руках п’ять пальців, дві руки, дві ноги, один колір. Цей колір задає його смак, аромат. Ти помічав, що люди мають свій метафізичний запах? Або аромат. Аромат, як у квітів – на вітрі гойдаються людські душі і залишають після себе розсипану по землі пилок. Вона переливається в променях Сонця, виблискуючи власним сяйвом, її можна вдихнути, її можна спробувати. Ти залишаєш це відчуття в собі, торкаєш його руками, пробуєш на смак. Запам’ятовуєш і потім завжди дізнаєшся. Ці люди – вони унікальні, що б вони не робили – ти дізнаєшся їх. Адже не приховати, не заховати.