Вчора приходила медсестра подивитися Ромку. І почалося …
У вівторок прийти до педіатра на 8 ранку,
потім до хірурга,
потім на аналізи, причому сечу з какашками оттарабаніть у доросле поліклініку, а кров взагалі в платній лабораторії здати (це 10-15 доларів приблизно),
потім в четвер до невропатолога (він приймає днем, але записатися потрібно в реєстратурі в 8 ранку),
потім в четвер увечері зробити щеплення БЦЖ і гепатит …
І ці візити треба буде повторювати кожен місяць. Поки. А потім там ще лікарів додасться. Це такий профілактичний огляд у нас.
І ось сиджу я і думаю – нафіга воно НАМ треба? Вставати в таку дику рань (ми зазвичай раніше 12 дня очі не продиратися), тягтися в потемках пішки по морозу через пів-району (так як фіг туди чомусь доїдеш), сидіти в натовпі дітей невідомо якої здоровості (а епідемія у нас ось -ось знову почнеться), вислуховувати всякі дурниці типу догодовування з пляшечки, а потім ще розважати малюка спробами зловити ЦЕ в баночки-коробочки, щоб здати на аналіз, і я не кажу про те, що за аналіз крові ще й заплатити потрібно … Адже це при тому, що скарг у нас ніяких немає і знайти хоч щось, що можна було б лікувати, лікарям ще не вдалося …
Сиджу і, тихо свірепея, намагаюся зміркувати, як би їх усіх так послати культурненько, щоб і не розсваритися вщент і, в той же час, не тягатися по лікарях без необхідності … Поки нічого не придумується: (Єдине, на що мене вистачило, це написати відмову від щеплень. До речі, розчулила формулювання: “відповідальність за життя і здоров’я дитини беру на себе”. А так ця відповідальність на кому? На віруючих что-ли? Навіть смішно стало.