Зараз я розповім вам про наше новачку Любош Калоуда. Багатьом було цікаво, як він освоюється в команді, що представляє із себе як футболіст.

Звичайно, багато про що розповість його повноцінний дебют – не називати ж дебютом ті півхвилини, які він провів у Владивостоці! Ми в роздягальні і поздоровляти-то його толком не стали: всі розуміли, що людині потрібно хоча б п’ять-сім хвилин, щоб щось показати, а бажано набагато більше.

Певні висновки зробити можна вже зараз. Одразу впадає в око, що хлопець здорово працює на тренуваннях. Доводить. І, якщо чесно, виглядає дуже навіть непогано. Був, до речі, вельми показовий момент. Перед першою ж тренуванням Любош спокійненько приєднався до нашої звичайної розминці – в той раз Алдонін, Жирков, Ігнашевич і я грали в «поперечину». Починаємо по черзі бити, все промахуються, а Калоуда з першого разу потрапляє! Так що б ви думали – повертається до нас, жестами показує перекид і чистою російською заявляє: «Давайте, працюйте» ))))). Ми навіть отетеріли злегка, але правила є правила – довелося перекидатися

Так що в колектив Калоуда влився добре. Спочатку, звичайно, був тіховат, потім освоївся. Ми його підбадьорювали, казали: «Любош, не втрачайся, команда молода, дідівщини тут ніякої немає» . Та й спілкується він вже непогано, принаймні, все, що йому скажеш, розуміє. У літаку, буває, розкриває свою зошити з уроками російської, вчить потрошку. А ігрові терміни освоює на тренуваннях. Правда, там не тільки ігрові проскакують ))). Часом запитає, мовляв, що означає це слово? Навіть ніяково іноді стає ))

Загалом, футболіст Любош хороший. Ну, інших до нас і не беруть. Сподіваюся, скоро він буде грати більше. Чого йому і бажаю.

Залишилося вас всіх привітати з наступаючими святами. Нас, футболістів, вони, до речі, зовсім не торкнуться. Навпаки, працювати потрібно з усіх сил, адже в неділю – гра з «Зенітом».