Привіт, котятки, зазвичай в моєму житті нічого не відбувається, тому я намагаюся згадувати старі випадки, в надії хоч трохи раз порадувати, але вчора … вчора … не знаю, може у вас це відбувається кожен день, особливо у дам, але от особисто в мене таке вперше. Тому я в шоці і пишу другий пост за два дні, чого при Медведєві не траплялося.
Вчора вночі, трохи встигнувши на останній трамвайчик в метро, ​​повертаюся я до себе додому. Виходжу з вагона, а на зустріч мені йде хлопець, жахливо схожий на хокеїста Овечкіна, здоровий і бородатий. Підходить до мене і питає чи є в мене сигарета. Я кажу, що, звичайно, є і я йому її дам. На що він відповідає, що відразу мене примітив, тому що я молодий і красивий. Не знаю як пов’язана наявність сигарет з віком, але даю йому цигарку. Він бере, обіймає мене і цілує в, блять, губи, при чому так, волого!. Я трохи здивований, але, кажу: “Поки чувак, я додому” “Нікуди ти не підеш” – говорить він і просить прикурити. “Тут не курять, хлопець, це метро – відповідаю я – і додому я піду, але спершу мені треба поссать”
Виходжу з метро, ​​він йде поруч і намагається мене обійняти, я прямую ссать на паркан, як прийнято у нас, на кінцевих, він просить запальничку. Я даю йому запальничку і при передачі він бере мене за руку і гладить. Я підходжу до паркану, у якого вже сидять дві дівчини, вітаю їх зі святом і маю намір здійснити акт. Тут в мій передній кишеню залазить рука із запальничкою, а вилазити не збирається. Я витягаю руку і розстібаю штани (собі), при цьому помічаю, що мій новий друг стоїть вже праворуч від мене і з цікавістю спостерігає. “Я Олег” – кажу йому і простягаю руку. “Міша” – відповідає він. “Поки Міша” – кажу я і йду додому. У слід мені лише жалісливо долинуло: “А я думав ми пива поп’ємо”
Ссать довелося на вентиляційну шахту у метро.