Їздили на Різдвяно-новорічну вечірку від роботи чоловіка. Корпоратив, так би мовити.
Їхали досить довго. На кордоні стояли цілу годину!!
Ось він, Шенген. Кордони відкриті, їдь – не хочу. Тормознули автобус, погранец зайшов і у водія запитує: “росіяни?” і отримавши позитивну відповідь, попрямував перевіряти документи. Знайшлися люди, у яких вони були не в порядку. Він пішов щось там перевіряти. Двом хлопцям виписав попередження і одному з них навіть навіть штраф 10 латів.
Потім ще по самій Ризі їхали більше години. З рухом там взагалі повний аллес. Всі їздять, як хочуть. Виїжджають на перехрестя, не встигають його проскочити, здають заднім ходом … У нас жодного разу не бачила, щоб хтось на перехрестях задом здавав. І пробки страшні. І постає народ, як заманеться. Сигналять один-одному. Хаос повний. А ще й зима, сніг. Все тільки ускладнювалося цим.
Приїхали на місце. Готель в старому місті. Хороший. Піднялися в номер, переодяглися, зібралися, намарафетілісь. Пішли на місце святкування. Поїли )) Але якось програма нам здалася нудною і ми почали подумувати про те, щоб звалити І тут мій ненаглядний пролив червоне вино собі на білу сорочку ) Пішли в номер застіривать, але як то воно звичайним милом не хотіло відпирається. Ми плюнули на все це, переодягнулися і пішли гуляти по Ризі.
Дуже гарне місто. Все кругом світиться, все прикрашено. Місця багато, дороги просторі, не те що у нас в Талліні. І архітектура відрізняється дуже. І взагалі, у нас було повне відчуття різдвяної казки. А на одній з площ старого міста стояло чортове колесо! Все світиться, красотаааа! Ми пішли, зняли місцевих грошей і покаталися. Там ще сервіс таке, постелили нам плед під попи, ми сіли а нам ще одним пледом ноги вкрили. Колесо не так щоб дуже високе, але над дахами піднімало. Красиво. Казково, Супер!
Повернулися в готель. І там почалося якраз найцікавіше. Ми подивилися, насміялися, навіть самі прийняли участь-поплясать )
Але до 12 години я вже втомилася дуже
На ранок трохи сніданок не проспали. Прокинулися за півгодини до закінчення сніданку Але встигли, наїлися до відвалу (зі шведським столом завжди так, одні очі не ситі ))
І рушили в зворотний шлях. Перед виїздом з Риги заїхали на величезний торговий центр. Шопінговать нам в Ризі, справа безглузда, магазини все ті ж самі, тільки ціни дорожче.
Пошлялісь там годинку і поїхали до дому. За Латвії автобус їхав дуже швидко, ще було видно і дороги чиста. А по Естонії вже помітно повільніше, темно вже було, та й дорога в нас в гіршому стані. В Естонії взагалі снігу набагато більше, ніж в Латвії.
На кордоні був той же погранец, пригальмував автобус, йому махали з вікон, він стояв либілся і махнув своєю паличкою, мовляв, їдьте.
Здавалося, що їдемо дуже довго, в 6 вечора заїхали в Таллін, добре, що робочий день 23-го скорочення, тому всі вже з роботи роз’їхалися і в пробку ми не потрапили. Доїхали до офісу, розкопали свою машинку і поїхали до свекрів забирати Стаса.
Ми привезли йому подарунок, коли виїжджали, сказали, що ми поїхали з гномиком зустрічатися, який йому подарунок хоче передати. Передав ) Привезли, вручили. Він прям чекав Коли ми бабусі віддали коробку з латиськими солодощами, Стас видав здивований і обурений одночасно, звук, мовляв, а мені де подарунок? )
Дуже раді що з’їздили. Все було дуже добре, відпочили. А я ще й з колегами чоловіка познайомилася