У Житомирській області і понині існує старовинний містечко Гальчин (Бердичівський район). Михайло з’явився на світ саме тут майже два століття тому – в 1804 р., в українській католицькій родині. По материнській лінії одним з його предків є знаменитий гетьман Лівобережної України Іван Брюховецький …
У 9 років Михайла віддали вчитися в школу англійця Вольсея, але закінчував науку він вже у Волинському ліцеї.
Тут юнак отримав звання бакалавра з математики та словесності. Він збирався продовжити навчання в університеті, але смерті діда, а незабаром і матері, кардинально змінили його життєві плани. Він змушений був повернутися в свій маєток Гальчинці (так тоді називався Гальчин) і зайнятися господарством.
У 1828 р. молодий поміщик одружився на дочці полковника Карла Ружицького, і за порадою тестя записався офіцером в польський полк, яким той командував. Проте незабаром цей полк, в числі інших польських, повстав, вимагаючи проголошення незалежності Польщі, що знаходилася тоді в складі Російської імперії. До речі, саме полк, в якому служив Чайковський, мав на прапорах знаменитий девіз «За нашу і вашу свободу».
Це повстання було жорстоко придушене. Чайковський, вимушений бігти до Франції, залишив своїм селянам дарчу на землю і записку, в якій недвозначно вказував на необхідність участі українського населення в польському визвольному русі: «Співчуваючи полякам, Україна теж повинна повстати».
У Парижі емігрант якийсь час служив офіцером. Потім перейшов на вільні хліба, зайнявся журналістикою, став друкувати у відомих французьких журналах «Reformateur», «Presse», «Revue du Nord», «Journal des Debats» гострі політичні памфлети. За наполяганням знаменитого польського поета Адама Міцкевича (Mickiewicz), теж знаходився в паризькій еміграції, Чайковський почав писати історичні твори: «Козацькі повісті» (1837), «Вернигора» (1838), «Кирджали» (1841). Всі вони вийшли окремими книгами в Парижі.
У 1840 р. на прохання польських емігрантів Чайковський перебрався до Туреччини, де протягом 10 років створив потужну антиросійську агентурну мережу, що охоплює значні території на півдні Російської імперії.
Природно, ця діяльність не залишилася непоміченою: російський посол в Туреччині зажадав негайної видачі Чайковського.
Поки Чайковський був громадянином Франції, демарші російського посла були йому не страшні. Однак ситуація несподівано ускладнилася тим, що Франція відібрала у нього паспорт, не бажаючи йти на загострення відносин з Росією. І тоді, побоюючись цілком реального арешту, Михайло був змушений прийняти іслам і вступити на турецьку військову службу під ім’ям Садик-Паші. Турецький султан оцінив цей крок, завітавши новонаверненому магометанин довічну пенсію в 60 тис. піастрів і розкішний палац поблизу Константинополя.
Тоді ж Чайковський одружився на дочці професора математики з Вільнюса Андрія Снядецький. Як вона опинилася в Туреччині? Дівчина романтичного настрою, вона шалено закохалася в російського офіцера, і дізнавшись, що він загинув у бою з турками, вирушила до Туреччини шукати його могилу. Однак там їй довелося зустріти Чайковського, і вони одружилися.
У той час в Туреччині проживало безліч емігрантів з Росії, в тому числі військових. Чайковському прийшла в голову ідея створити з цих людей спеціальні козачі частини турецької армії. І через кілька років у розпорядженні генерала (!) Садик-Паші був уже цілий Православний козачий полк, що нараховує більше 700 шабель, а також кілька дрібних козацьких загонів, розкиданих по Балканському півострову. Ці частини брали участь у боях з російською армією в Румунії та Молдові, а сам Чайковський був нагороджений за мужність і виявлений героїзм декількома турецькими орденами. Потім козаки Чайковського захопили столицю Румунії – Бухарест, і півмісяця утримували його в своїх руках. Весь цей час, до приходу на підмогу Омер-Паші, Чайковський був комендантом Бухареста.
Цей похід приніс йому не лише славу героя: тепер під його командування було передано цілий корпус – «Слов’янський легіон», який охороняв берега Серету і Прута. Незабаром Чайковський отримав наказ перейти кордон з Грецією і скинути з престолу тамтешнього короля Оттона. Поставлене завдання козаки виконали. Це і було бойовим хрещенням козачого корпусу … Самому ж Чайковському Греція запам’яталася ще й тим, що звідти він привіз третю свою дружину – молоду грекиню.
У наступні роки він живе в Константинополі, командує гвардійцями султана, стає кавалером ордена Меджіра ІІ ступеня, що було вельми почесним. Однак стихією Чайковського була війна, а в мирний час від відверто нудьгував. Намагався було готувати польські загони для походу на Правобережну Україну, але цим планам не судилося збутися. Та й туркам не дуже-то подобався факт існування у себе під носом добре навченого козачого корпусу. Мабуть, побоювалися, що ці багнети при певному збігу обставин можуть бути повернені проти них самих … Словом, Садик-Паша змушений був піти у відставку.
Ледве це трапилося, російський посол в Константинополі запросив його на зустріч, і передав від імені царя Олександра ІІ офіційне запрошення повернутися на батьківщину. Запрошення, треба сказати, було дуже своєчасним, оскільки положення Чайковського в Туреччині на той момент виявилося дуже хитким. І він вирішив повернутися в країну, проти якої воював і яка колись вимагала його видачі …
68-річний відставний турецький генерал вибрав Київ – стародавню українську столицю. Тут він у 1872 р. прийняв православ’я. Тут же народилася і його дочка – до речі, хрещеним батьком малятка став сам російський імператор Олександр ІІ … Чайковський швидко став однією з визначних пам’яток Києва. Про незвичайний киянина розповіла міська газета «Друг’ народу». Між тим, Чайковський рідко з’являвся на людях. Найчастіше його бачили гуляють на самоті по дніпровських кручах. Інший же час самітник проводив за письмовим столом.
Він працював над мемуарами, які незабаром надрукував у газеті «Киевская старина». Писав він і художні твори – його літературна спадщина становить 12 томів!
У Києві Чайковський прожив більше 10 років. Тут йому жилося заможно. Призначена султаном довічна пенсія (60 тис. піастрів) справно виплачувалась … Однак коли турецька влада скоротили розмір пенсії майже наполовину, сім’я Чайковського перебралася в маєток Бірки (бірки) Кролевецького повіту Чернігівської губернії (нині – Сумська обл.).
… Молода гречанка-дружина мало піклувалася про своє 82-річному дружині. Її більше цікавив управляючий маєтком, який надавав їй вельми недвозначні знаки уваги. Старий ревнивець, дізнавшись про все, пішов з дому і оселився у свого приятеля, який жив у сусідньому селі. Але виявилося, що пересуди і глузування наздогнали його і там. В ніч з 5 на 6 січня 1886 р., в стані повного відчаю, Чайковський пустив собі кулю в скроню …
By Stanislav Tsalyk