в черговий раз Перший, в день народження Цоя показує той самий останній концерт в Олімпійському, де кожна пісня – хіт …
і кожного разу дивлюся, слухаю і не можу перемкнути.

а перед цим показали відмінне док кіно “Цой -” Кіно “.

Подруга Віктора Цоя Наташа протягом двадцяти двох років зберігала унікальну запис – пісню “Отаман”, яку Віктор Цой наспівав одного разу на свій двокасетний магнітофон. Ця пісня ніколи ніде не виконувалася і в самому її існуванні багато хто сумнівався. Розуміючи, що час прийшов, Наташа відправляє касету Георгію Гур’янова, а сама їде в Пітер до сина Цоя Олександру, щоб розповісти йому, чому і навіщо вона відправила запис барабанщику групи “Кіно”, нині знаменитому в Росії і Європі художнику.
Олександр і Наташа зустрічаються в клубі, де Наташа розповідає Саші про групу “Кіно”, а Саша розповідає їй про своє життя, про те, що він теж музикант, що у нього свій клуб і насичене подіями життя. З розмови з’ясовується, що Саша не спілкується з музикантами гурту “Кіно” – смерть Віктора і 90-ті розвели в різні боки близьких колись людей. Наташа і Саша приходять до висновку, що було б правильно, якби музиканти “Кіно” зібралися разом і записали пісню Віктора “Отаман”.
Перш, ніж зібрати музикантів “Кіно” Наташа і Саша приходять до Інни Миколаївни, мамі Мар’яни – матері Саші. Мар’яна теж була членом групи “Кіно”, а її мати – дуже близьким Віктору людиною. Інна Миколаївна згадує про те, як уперше побачила Віктора і якими пам’ятає юних “кіношників”, які стали згодом його найближчими друзями.
І ось через роки Саша приходить до Георгія Гур’янова, до них приєднується Юрій Каспарян і Ігор Тихомиров. Неформальне спілкування “кіношників” з сином їх близького друга призводить до того, що музиканти орендують студію і записують пісню “Отаман”, яка звучить у фіналі фільму.
Вся дія фільму складається з Лайф – зустрічей музикантів із Сашком, спогадів про минуле, розмов про музику. До “кіношникам” приєднується Ігор Вдовін, музикант і композитор, який допомагає “Кіно” з записом нової пісні.

Я так розумію, що у нас то і фільм і концерт показують, а от “по москві” йде зовсім інше, через футбол.
Ну якщо є можливість качнути або подивитися так-подивіться.
Хороше кіно. Багато забавних, атмосферних спогадів і взагалі … навіть для не оскаженілих прихильників Цоя буде цікаво.