Якось вранці встав на готельні підлогові ваги (є в кожному номері) і жахнувся – 87 кг при моїх типових 78. Потім збагнув, що ваги просто нахабно брешуть. Поставив на них 4-літровий бутель води, побачив близько 6 кг, заспокоївся остаточно. Повертів їх так і сяк, вгледів, як закріплена пружина, злегка підвернув, щоб на бутлі показували 4 кг, встав знову – 79, як і очікувалося.

Прокотилися на таксі в Crowne Plaza і назад – чесно по лічильнику, по за п’ять юанів за поїздку. Таксисти іржуть, але везуть. Діапазон послуг і цін дуже широкий: спочатку в тамтешньому китайському кафяе рясно і смачно пообідали за 110 юанів, потім у сусідній кав’ярні попили кави з десертом за 170.

Вранці поперся на море в 6:00, коли пляж офіційно ще закритий. Технічно він закритим бути не може (в Китаї пляжі – суспільне надбання), але головні ворота на стежці з готелю з минулого року стали вдвічі вище – замучив перелазити, а на бічній стежці, що східніше, прохід закрили колючим дротом. Слава богу, не “Єгоза”. Якась добра душа в цієї дроті проробила дірку, в яку при відомій спритності можна пролізти. Втім, нині в шість ще зовсім темно, більш-менш світає тільки о пів на сьому, коли ворота відкривають, так що зараз немає ніякого сенсу ходити щурячими стежками.

Вода з раннього ранку 24 градуси, сильний вітер – забризкує особа, некомфортно. Треба в таку погоду плавати в шапці.

До готелю, схоже, дістався криза – фуршетні тарілки, виставлені на сніданку, з минулого року зменшилися у півтора рази, фрукти приносять найганебніші – якісь місцеві несмачні мандарини і водянисті кавуни, ананасів не бачив жодного разу. Міняють на добу, як зазвичай, по 300 доларів, але один раз погодилися поміняти тільки 200, в інший раз взагалі попросили підійти ввечері, бо немає грошей.

У супермаркетах немає вершкового масла, взагалі. У Китаї з молочними продуктами взагалі якось неважливо. Вдалося знайти якусь упаковку з зображенням начебто масла, намазувати на хліб, а виявилося це плавленим сиром. Цілком пристойним, на щастя.

Зібралися прокотитися на день в Хайкоу. Я сходив на ресепшн і попросив викликати таксі в Санья на 5:45. Хлопчик переговорив з таксистом і передав, що той запросив аж 100 юанів з причини “дуже раннього” виклику. Послали того таксиста нах, вийшли на початку сьомого, і через пару хвилин виїхали на таксі за стандартні 50 юанів.

Автобуси в Хайкоу з ранку і до якогось вечірнього часу ходять кожні 20 хвилин, далі – раз на годину. Майже всі йдуть напівпорожні, запас по місткості досить пристойний. Дорога – чесна зелена автомагістраль, з відмінним покриттям і обмеженнями 100/120, але все, навіть круті автомобілі, по ній повзуть максимум 80-90. Жодного разу не бачив, щоб хтось мимо проїхав хоча б на 120.

У Хайкоу, проти очікувань, тепло. Нас лякали, що на півночі може бути помітно холодніше – нічого подібного. Власне, всього 250 км, не повинно бути помітної різниці. У туалеті автостанції над унітазом бачив рекламна картинку з якоюсь побутовою технікою та цінами на неї. Прикол в тому, що картинка упакована в досить солідну рамку і закріплена стаціонарно, а не просто наліплено на стіну.

Обійшли кілька магазинів на Haixiu, але майже нічого не купили – там в основному або зовсім дешеве барахло, або щось пафосне по непропорційним цінами. У Санья асортимент якось більш рівний. У магазинах побутової техніки стоять телевізори тільки місцевих марок, з відомих-один тільки Samsung. Підтримка вітчизняного виробника у повний зріст.

Коли їхали назад, звернув увагу, що на заправках бензин тільки 93 і 97. Судячи з усіх, 97 відповідає нашому 95, а 98 тут взагалі немає. Цікаво, чим заправляються пафосні автомобілі, яких тут до біса? Ллють 97, або їздять на якісь особливі заправки, де є Super?

Вийшли в Тяньду біля кільця. Тут же стояло кілька таксі, водії не погоджувалися везти в Ялунвань менше, ніж за 50 юанів. Можна було, звичайно, тупо сісти і змусити включити лічильник, але було пізно, все боліло, лаятися було лінь – змовилися на 40. По лічильнику вийшло десь 25.

До речі, звернув увагу, що в магазинах немає тортів. Є всякі рулетики, булочки, в кондитерських є маленькі тістечка, а тортів, як у нас, Європі або США, в продажу немає.