Автор ім’я заборонив називати, але не можу не опублікувати. 
До того ж все-одно ніхто, крім мене і Карлсона цей журнал не читає. ))
************************************************** ********
Хм, навіяно стільниковим переглядом цього мультфільму, на який “підсів” мій 3-х-річний син.
Починається історія знайомством хлопчика Дяді Федора з промовистою котом Матроскіним. Хлопця абсолютно не здивувало, що кіт вміє говорити, а здивувало те, що Матроскін знав, як того Дядю Федора кликати. І про сімейку їхню він все знав: яка там мама сувора і противна нелюбітельніца тварин. А кіт чи він? Або переодягнений і загрімірований агент какой-нить структури?
Ну, гаразд. Справу зроблено, кіт скористався довірливістю хлопчика і проник в будинок. Як і слід було очікувати, мамі така ситуація не сподобалася, зачула Маманя підступ. Але завдання, яке було доручено коту, виконати треба було будь-що-будь.
Папа у них дивний підкаблучник, керує там Маманя, а тато-академік, ніби як, і намагається там чогось заперечити, але в результаті, робить так, як дружина сказала. Після 8 секунд роздумів на питання супружніци “вибирай: або кіт або я”, тато вирішує, що, все-таки вибирає дружину, у зв’язку з тим, що знає її давно, а ось кота – тільки вперше бачить. Не! Головне, таке неоднозначне мовчання з боку папи і поглядиваніе то на кота, то на дружину. Він ще аналізував!
Хлопчик у нас – пацан розпещений, єдина дитина в родині, та ще й з гонором. Порішив він, що жити під постійним батьківським контролем йому влом і, недовго думаючи, їде КУДИ? У село Простоквашино. А чому Простоквашино? Ось це питання ніяк не знаходить відповіді в моїй голові. Чи було це рішення “світ за очі” або “до куди доїде перший рейсовий автобус” або ж це був продуманий план?
Коштують Дядько Федір на узліссі з котом і думають, де б перекановаться. І раптом з’являється новий герой – пес Шарик – тварина добра і проста, я б навіть сказала, нехитре і кілька дурне. Але симпатії мої повністю на його боці, люблю простоту. І вирішив Кулька допомогти новим друзям в пошуку хати. Але ЯК? Ха! А ось просто! Взяли і окупували незаселену хату, чого вже тут, все одно ніхто там не живе. Ні-ті документів на оренду / купівлю, ні-ті прописки, увійшли і все. А те, що це чиясь власність, нікому й діла немає. А якщо ще мова йде про Підмосков’ї, то хатинці тієї ціни нету, будь б підприємливий чолов’яга з грошима зніс би її, та й поставив на цьому місці котедж з 4-х поверхів з гаражем на 6 машин і озерцем із золотою рибкою.
Відразу напрошується питання, на що пацан збирається жити? Треба адже за комунальні послуги платити, податки якісь, їжа для себе і братків своїх … Але, відповідь приходить йому сам: він згадує про те, що (ой, який збіг!) Колись членами його мафіозного угрупування був закопаний скарб безпосередньо поблизу цього сільця. І звуть-то хлопця Дядько Федір, вже не клікуха чи в кримінальному мирке?
Дивуюся, як просто деякі живуть: немає грошей, пішли (невідомо куди, до речі! Оскільки ніде не згадується ні випадково знайшов карта з заритим скарбом) і вирили скарб. І знав адже, де копати! Під везуха!
Самое то було б купити на знайдене добро добро матеріальне: машину, новий кухонний гарнітур, ЛД тв, “Ролекс” і т.д. Але наш малолітній герой вирішує повести себе більш правильно і мудро в особі податкової. Посилаючись на бідність, вирішує жити по-скромному, щоб у сільських сусідів не з’явилося підозр про його діяльність, ну і заздрості. Тому, корову вони беруть напрокат, як раніше холодильники в общагу брали, або піаніно.
Живуть відмінно! Ні тобі проблем, ні тобі відповідальності. Якщо б не противний тип, невідомо ким найнята – листоноша, типу, Пєчкін. Ось уже складний товариш! Все-то йому треба, піди ж, село у них 3.5 вдома, зайнятися більше нічим, як шпигувати за дивною сімейкою. Ну і став цей тип навідуватися до них кожного разу.
Ну і, ессно, питанням задумався: хлопчик, на що живемо? Звідки втік? Хто батьки? Батьки-то хлопця втратили і не чешуться, ааааахрен з ним, знайдеться, часи спокійні. Або ж були раді, що він їм несподівана відпустка влаштував? Удвох-то теж побути хотілося, щоб всякі дітки тут під ногами зі своїми пернатими не заважали.
До речі, про пернатих: Галча-то у них теж дай Бог! Виявляється, легше галчонка навчити говорити без всякого акценту за 10 хвилин, чим дитину! Я просто дивувалася здібностям кота, напевно, все-таки, це непростий кіт …
Не знаю, скільки минуло часу, але маманька прокинулася, совість замучить, а мож, побоялася, що дитини зовсім віднімуть – батьківських прав позбавлять за пох …. ітельское ставлення до неповнолітньому синові. Додумалися замітку дати в газету! А часу минуло, мабуть, чимало: пацан встиг і корову завести, і будинок в порядок привесть, і навіть пташку говорити навчити. Аффігеть!
Знайшли батьки блудного синочка, анітрохи не здивувавшись, що всі проішедшее мало місце бути, приїхали вони, нарешті, в дереушку, за наводкою дяді Пєчкіна. Ось зрадник! Чого тільки не зробить людина заради вигоди. Теж мені, міг би й ще чого побільше попросити за інформацію, а він велосипеду радий був, село! Все життя працював на державу, а на велосипед так і не запрацював, і це у нього ще сім’ї не було, та дітей-семеро-по крамницях не сиділо, та дружину-нахлібницею містити не треба було.
Ну ладно, велосипедом родичи відбулися, приїхали хлопчика додому забирати.
І, відразу видно, що маманьке полегшало (відпочинок і другий медовий місяць припав до душі), піди ж, весь рік незадоволена ходила, тому й мови не було про тварин чи ще яких нововведеннях, не до нововведень тут, коли секс. незадоволеність наявності. А ту, бааааа, скільки у них там тижнів-то було? Ось отчіхвостіл її тато-академік! Ви бачили, з яким обличчям вона за сином приїхала? Та їй вже і тварини не завадили б, хоч і корову, заперечувати вони не стали б.
Добре, що кіт з собакою виявилися нормальної братвою, прилаштувалися вони непогано: тепло, піч в півкухні, че ще треба-то? Та й добро треба вартувати.
Виїхав Господар Федір …
Другий фільм – продовження чудес. Починається з того, що коту Астапов … дило, що Кулька у них ніфіга не робить, тільки дарма хліб їсть. Полювання? Ну, що ж, так, авось чого підстрелить. І ось, що ми дізнаємося про листоношу? А те, що науськал його хтось, мовляв, там грошей неміряно, ти там че-нить придумай, як би їх відкупитися змусити. Ну і, напросився листоноша сам, прострелив йому Кулька шапку. Сам, головне, напросився! А потім перший же і прибіг і шантажувати почав, під дає!
У мами настав другий криза незадоволеності: красиво жити не заборониш! Ось захотілося їй на курорт, вона валізку справила і на наступний день в Сочі поїхала! Прям завидно стало, як все просто у них. Академік-то-чоловік, цікаво, якій галузі? Напевно, якийсь шкідливе виробництво, раз блат такий крутий. А мама у нас, життям незадоволена, напевно, не раз подумала, щоб будинок. робітницю завести, та ось, щось їй заважало. Напевно, так само як і син, боялася привернути увагу до таких доходів.
Ну да ладно, поїхали на курорт, шовкові сукні від Гуччі вигулювати. І знову вона на Простоквашино розлютилася, знову їй село не потрібна. Відсутність оргазмів? Зі зміною гумору у неї чийсь не те, так різко починає верещати з приводу і без … нервішки лікувати треба.
А хлопець, звичайно, знову в село злиняв втіхоря, добро проконтролювати, як би там його розумні підопічні братки не розтягнули все.В родині додалося: корова (яка досі була державною) народила. Від кого? Коли встигла? Незрозуміло. Не важливо. Кіт проявив себе як матеріаліст страшний, тільки гроші на умі. Розсудити він завжди розсудить: корова державна, а все, що вона дає – наше. І віддавати значить треба тільки одну державну корову, щоб, типу, не порушувати звітності.
Ну да хрен з нею, з коровою.
Задумалася я про стосунки між батьками. Що їх тримає разом? Такі зауваження, як “нашому синові в селі добре, у нього такий кіт є, до якого тобі рости й рости”. Ну і тато в боргу не залишився: “був би у мене такий кіт, я б, мож, і не одружився зовсім”. Туше. У як! Поговорили!
І це після скількох? Років 10-ти спільного життя? Нормально. Головне – нічого принизливого.
Пролетіли 2 тижні, мама зачарувала весь курорт своїми шовками, пора і про дитину подумати, а то ж батьківські права-таки можуть і відібрати.
І бачили б ви світиться обличчя матері!!! Задоволена життям і тілом? Тільки такий висновок і напрошується. Приїхали в Простоквашино, вона вся просто сяє й світиться, а адже ще пару тижнів тому говорила про цю селі у принизливо-зневажливих тонах.
А Шарик? Кулька непоганий, хоче як краще, тільки нетямущий він, не виходить у нього щось путнє зробити. Пішов на полювання, а закінчив риболовлею.
І ось тут виходить цікава річ: Дядько Федір посилає татові з мамою лист на курорт, щоб прислали Шарику фоторушницю. Лист, видно, ДНЛ службою, тому поки батьки на курорті, встигла навіть і посилка дійти … Або тато з мамою на курорті місяця 2 були?
Ну а як хлопці у Пєчкіна посилку поцупили – це ваще шедевр! Це ж треба додуматися посилку підмінити! “Відчайдушні шахраї” відпочивають!
А мама чогось нанюхалася на курорті. Тільки після медикаментозної допомоги раптом можна сказати: “якщо б у мене було друге життя, я б провела її тут, в Простоквашино” Во-ті на! Дамочка, давайте визначимося, а то самі не знаємо, чого хочемо.
Сутність маманькі дивна: ніби блакитних кровей, фиркає на все, і академік їй не академік, напевно, і коханець є. А він – папаня, підозрює, але довести не може. Ось і хоче дружину знову завагітніти, щоб не стрибала по всяких самодіяльності як гірська коза.
Взагалі-то, я так зрозуміла, в цій сім’ї кожен сам по собі: хлопець з татом хочуть в Простоквашино на НГ, а мама, виявляється не те, щоб не в курсі, а ваще йде НГ справляти на Блакитний вогник. Ні тобі вечері новорічного, ні тобі ялинки, друзів і рідні. Ну і як вам це подобається? Сімейство виїхало в село, а вона, користуючись моментом, злиняв незрозуміло куди, типу, на концерт. У село їхати категорично відмовилася. І незважаючи на те, що їхати не хотіла, чомусь приперлася НА ЛИЖАХ сама до хати.
Ну і де ти, красуня, шлявся? Чому ти чоловікові сказала, що в тебе концерт, а в результаті виявилося, що він на плівку записаний? А? Встигла останню вудку запустити наліво перед НГ? До села-то ти дійшла побиренькому, і вон як вся світишся знову! А адже ще вранці гарчала на Простоквашино! А тато ще ревнувати намагався, типу, “я б цього типу з великими вухами вуха-то б пооткрутіл”. А потім, коли побачив, про кого це Пєчкін, заспокоївся. Переклад: “ааааа, це не злісний тип, це керівник маминої самодіяльності. І ваще він гей”.
Писати можна ще багато, тільки висновок буде один: є чому в такому мультику повчитися, гиииииии:
Дядько Федір – яскравий меткий пацан, не по роках розвинений, полягає в секретній зв’язку з кимось або чимось, що дозволяє йому бути “собі на умі”. Прекрасні організаторські здібності, з таким не пропадеш. Повезе його дружині.
Кіт Матроскін: цей все в будинок. Матеріаліст страшний, характер куркульських, добра, добра побільше. Не чистий на руку. Не піддається критиці, але любить покритикувати сам.
Кулька – добрий малий, дурнуватий, але жити не заважає.
Мама – егоцентрична натура, любляча предмети розкоші. Відхідливі, коли задоволена, але емоційно нестабільна.
Папа-академік. Ну нінаююю. Просто живе: захотів газетку почитав, захотів машину в квартиру запхав ремонтувати (це ж які у нас квартири-то були?) І не схоже, що хрущовка, кухнею в 5.5 метрів там і не пахне.
Напевно, все-таки, додаткові кошти є.
Пєчкін: ох, крохобором-старий пень. Як він хлопців обманював у третій серії, коли взимку кіт з Шариком не розмовляв, пам’ятаєте? Пам’ятаєте, як він їх змусив телеграми один одному писати? Спочатку запропонував коту бланк вибрати, і коли той хотів заощадити, попросив звичайний бланк, а той що йому сказав? Простих немає, тільки вітальні! А нафіга ж тади пропонуєш вибрати, якщо нема з чого???
Ну і ось, 50 копійок за кожну телеграму … от і є на пиво з воблою. І голоском-то таким ніжним, гипнотизирующим …
Ой, прощаюся поки, мож ще чаво на розум прийде, тільки страшно стає, як я змогла, ЯК я змогла такий відмінний мультик опошлити. Який сама шалено люблю.