У стотисячний раз проходжу курси підвищення кваліфікації. Найцікавіше в таких курсах – це можливість поспілкуватися з людьми з різних закутків нашої Батьківщини.
У порядку обміну досвідом колега з іншого суду розповів таку

не дуже пристойну історію.

Два солідних чоловіки в солідних костюмах захищали інтереси своїх солідних фірм, так несолідно «кинувшись» один одного на трошки мільйонів рублів.
І ось іде процес. Солідний адвокат солідно пучит очі і вибудовує доказову базу. Але в самий відповідальний момент він раптом узяв і дуже так вагомо, пардон, пернул! …
(Перестаратися, мабуть).
На мить повисла гнітюча пауза.
Намагаючись хоч якось виправити ситуацію, солідно почервонілий дядько сказав:
– Пробачте. Нежданчік вийшов …
Чесно кажучи, якщо б він не увернув про «нежданчік», може вийшло не так смішно. А тут судді навіть довелося оголосити перерву, щоб провітрити щоб ​​проржаться.
А після перерви дядько не прийшов. Ймовірно, на захист своєї фірми він вже все сказав …

Добре, що цей випадок стався ще до того, як у нас ввели обов’язкову аудіозапис …
А ось в іншому суді через аудіозаписи один раз вийшла накладочки. Сторони навіть скаргу написали. А вся справа в тому, що секретар запис включив занадто рано. І сторони, коли прослуховували запис почули слова судді, звернені до секретаря: «Ну, що, зви цих клоунів!»

Треба відзначити, що і самі сторони деколи непогано «чудять». Ось теж випадок з іншого суду.
Прийшов адвокат знайомитися з матеріалами справи і, поки тітка в залі ознайомлення клацала дзьобом відволіклася, зжер декілька сторінок доказів зі справи. Прям реально рвав і жер. На швидкість.
Навіть цікаво, чи виграла його фірма суд після цього. Не даремно Чи нетравлення шлунка?

Гаразд, ви тут не сумуйте, а я пішов далі вчитися.