Вівторок. Взагалі, Лувр я запланував на середу, оскільки в середу квитки після 6 дешевше. Але вийшовши з навчання побачив, що погода сьогодні не радує, на відміну від попередніх двох днів, тому вирішив поїхати в Лувр сьогодні. Скориставшись найсучаснішою гілкою найсучаснішого метро доїхав до потрібної станції.

Прийшов до Лувру. Лувр е. ферм ле Марді. Якось так. Закритий по вівторках, коротше. Ну йо, ну дівчатка, ну! А адже дивився розклад … Косяк, однако. Час – початок 7, раптом різко стало темно і пізно, а я ясно в своїй голові побачив, як чітке планування днів стала валитися. Відійшов до річки, опустив у карту і вирішив – час усього лише 7, до 11 ще 4 години, нічого не втрачено. І вирішив, що дійду до Нотр-Даму, раз пішла така п’янка.

Ну, дійшов. Тисяча часу було витрачено на зйомку різного по дорозі до острова Сіте.



Подивившись на СПБМ, ну ти понел, вирішив, що, собсно, час все ще дитяче і чому б ні? Йдемо далі. Повз білого яблука місяця, повз червоного яблука заходу Сорбони, повз Люксембурзького парку, повз якогось великого будинку, повз якогось кафе … До речі, завжди хотів спробувати кальвадосу. А то у Ремарка всі жеруть гуляш і п’ють кальвадос, а я не пробував. Спробував, коротше. Мені сподобалося. Так от, ми на місці. 200 метрів. – “Ви – студент?” – “Нууу, йес, йес, але я донт хев картку студента …” – “Ох, окей, 7 євро пліз”. (Час, між іншим, близько половини десятого вже – а все працює.) 40 секунд, я нагорі. Засклена панорамна площадка. На вході фотографують, щоб потім зробити бидлоколлажік: ти на тлі нічної Ейфелевої вежі. І потім це все надрукувати і продати тобі. Засклені панорамні площадки – це не круто, де тут вихід на дах? 201, 202, 204 метри.

ІІІІІХХХХХАААААААААА!!

Маленька будочка зі доглядачкою, темна вертолітний майданчик, більше 200 метрів над Парижем, вітер такий, що камеру на штативі постійно трясе, а деколи посто здуває і доводиться ловити падаючий штатив. 4 кілограми – як цегла – здуває нафіг. Зйомка з витримкою стає можлива в рідкісні перерви в декілька секунд, коли вітер стихає. Я провів нагорі близько 40 хвилин, протягом яких мені випало близько 10-15 можливостей щось зняти при мінімальній трясці в перерви між поривами вітру в 5 секунд.

При тому, що внизу мені звичайно було жарко, тут мене продуло наскрізь, і я пішов грітися всередину.
40 секунд, 200 метрів, знову безвітря, тепло і в цілому добре. Метро, ​​вокзал, електричка, готель.