Невелике село на скелястому березі теплого Лігурійського моря. Типові для Італії пастельні тони будинків, потужна фортеця на горі, симпатична церковка, чисте море і просто гарне місце. Все це робить Портовенере гідним для відвідування. Портовенере – це як би такий доважок до Чінква-Терре, п’яти мальовничим сільцям на скелястому лігурійському узбережжі. Від Портовенере до Чінква-Терре по прямій кілометрів 15 і при спокійному морі між ними регулярно курсують прогулянкові катери.

Вийшовши з змученої (і про, неймовірно! Пунктуальною!) Італійської електрички у великому місті Ла Спеція, я пройшовся трохи по цьому великому місту. Дістатися до Портовенере можна на автобусі лінії Р. Йде він хвилин сорок або навіть трохи довше, сильно петляючи по скелястому поборежью, і проїжджаючи повз стоять у порту доблесних кораблів італійського ВМФ. Нарешті приїхали!

Безліч вузьких будиночків зливаються в один великий. Ставні в будинках майже скрізь закриті, сховатися від жаркого сонця – законне право кожного поважаючого себе італійця

Яхти.

Ах яка жінка, яка жінка! В Портовенере є порт, а це, стало бути Венера?

Ну ось і прийшли нарешті, до синього-синього моря!

Навпаки гавані розташувався скелястий мис Arapaia, на якому в VI столітті була побудована церква Сан-П’єтро. Зі скелі до моря можна спуститься по сходах, на великих плоских каменях розташувалися нечисленні відпочиваючі. Я не відмовив собі в задоволенні викупатися в цій бухточке. Незважаючи на жовтень місяць, вода виявилася теплою, до того ж дуже чистою і прозорою. Кайф одним словом!

Однією з головних визначних пам’яток Портовенере є церква Сан-Лоренцо, побудована в 1130 році. Дуже затишне містечко, на лавках в тіні можна посидіти, відпочити.

Далі можна піднятися на могутню фортецю Дорія.

Види зверху просто шикарні!

Це вид на затоку, далі за мисом видно частину міста Ла Спеція.

Ну а біла церковця на тлі моря і зелених хвойних дерев виглядає дуже жмвопісно.

Ще зміцнення.

Ну а далі можна сісти на теплохід Коста Конкордія і відправиться по морю до Чінква-Терре. Види з корабля, коли він огинає скелястий мис теж гарні.

Фортеця Дорія.

Теплохід попався ходки і набирав пристойну швидкість.

Ну а далі було Чінква-Терре, п’ять сіл на скелях.