Ну дайте мені відповідь на питання будь ласка ^ ___ ^ А то вони мене поглинуть: Р
1. Більшість того, що виробляється “нашими” – калька з закордонного, причому частіше абсолютно тупа. Що, ніхто придумати що-Чи не може чогось нового??? Серіали, Катя Пушкарьова якась, та й більшість – явно ідеї крадені запозичені, пісні, які по радіо крутять взагалі суцільний иии, ЗІРКИ ЕСТРАДИ переспівали все що можна, Кіркоров там якийсь. У нього є щось своє взагалі, щось я не пригадую? Ось зараз леді Гагу особливо модно потирівать. Книги, особливо фантастика-фентезі куди не плюнь – теж здалеку ноги ростуть. Один Злодія (Thief) спиздили, другий за класикою спеціалізується, третій тоннами “Гаррі Поттера” клепає. І все це як правило значно ХУЩЕ оригіналу, часто взагалі убоге, що не знаєш, смеятся чи плакати. Чому топові блогери – копіпастери? У нас з якихось пір власні ідеї, виробництво і усілякий креатив – стали не вигідні престижні? Чогось свіжого, знаходжу одиниці, і то може тому, що не знаю першоджерела. Ну чому все так? Обьяснить мені, я в цьому питанні не сильна – але ситуація жахає.
2. А чому всі в окрузі кричать, що УГГІ - УГ і за * бали, а тим не менше геть дивлюся купують потихонечку … І з багатьма шмотками так. І не тільки зі шмотками. І зі мною теж так буває. Тільки не з одягом, а з іншими речами, за схемою – я спочатку усвідомлюю, що це хрень і сіра цвіль, і нафіг тобі не потрібне, а потім щось в голові клацати, і помічаєш що думаєш – “на сайтик что-ли це подивитися?” “а миленько цілком”. Що відповідає за цей процес? Як це так відбувається? Ось я ввечері дивлюся кіно в підлогу очі, засинаючи від нудьги, потім кажу – не, щось не захоплююче. А через пару днів – а що, прикольно було. А ідея то крута. А піду-но я погуглити сабж. І через тиждень переглядаю. Ось що це за хрень така? :-Р