А недурно, чорт візьми, Бендер кричав: “Почому опіум для народу”.
Якщо розглядати віру в аспекті психологічної залежності і фізичного стану в момент релігійного екстазу – наркоманія найчистішої води.

Так, так – віруючі звичайні Нарік, хто сильніше підсів на “голку”, а хто тільки балується.

Розглянемо для початку важкі випадки. Фанатики.
Ці хлопці є у всіх релігіях і в усі конфесії, в сектах вони зустрічаються частіше.
Отже, все це багатогодинне читання молитов, мантр, камлання – покликане викликати у чола певний психологічний стан, близький по відчуттях до наркомівських приходу – з відлетить і навіть конкретними глюками. Причому дія відбувається на одні й ті ж певні ділянки мозку і у наркоманів і у віруючих. З тією тільки різницею, що наркомани користуються хімією, а фанатики самонавіюванням і навіюванням. А вже потім віруючі скажуть, що на них зійшла божа благодать, а ніяк не искуственно викликане стан ейфорії.
А адже непогано негідники влаштувалися)))! Ніякого громадського осуду, як у бідних Нарік, навпаки – високодуховні люди, святі. Бабла, знову ж таки, багато не треба – препарати-то не купувати. Здоров’я не страждає. З усіх боків в пирогах. Краса. Лепота!

Дуже навіть добре себе відчувають любителі і співчуваючі, слабо занурені в релігійні ігрища.
Адже якщо раптом, чол десь страт і трапилася біда – психологічної травми не уникнути. Але нещасний атеїст буде звинувачувати себе, що напоровся косяків, а у віруючого купа відмазок – “біс поплутав”, “божий промисел”, “покаюся і бог простить”. Свого роду психологічний захисний бар’єр.

Резюме: як не крути, а віруючим живеться легше в нашій гребаной життя (незалежно від того є бог або його немає). Амінь.