Сергій Нефедов
(Норвегія)
У 2008 році у Сергія за допомогою СПЕЦНАЗУ АРМІЇ НОРВЕГІЇ був відібраний восьмимісячного син Олександр. Під час цієї операції серйозно постраждала дружина Сергія і його ще не народжений син, дитина народилася нездоровим. І Сергій, і його дружина, і їхні діти – громадяни РФ. Через деякий час дитина був повернутий в сім’ю, але за трагедію ніхто не поніс відповідальності.
Зараз Сергій живе в Росії, але його родина залишається поки в Норвегії. Він не може показувати своє обличчя і розкривати всі подробиці оскільки боїться переслідувань по відношенню до дружини і дітей.
Ірина Бергсет
(Норвегія)
У травні 2011 року співробітниками служби опіки Норвегії у громадянки Росії Ірини Бергсет відібрали 2-х її дітей – старшого Олександра та молодшого Михайла. Сашкові було 13 років, Міші – 4 роки. Підставою для цього послужило обвинувачення в «підготовці крадіжки дитини в Росію». У липні 2011 року Олександр зумів втекти з норвезького дитячого будинку і разом з матір’ю виїхати в Росію. Міша залишається в Норвегії, його місцезнаходження ретельно приховують. За рішенням суду Ірина має право бачитися з сином ОДИН РАЗ НА РІК в течії 10 годин (після 2013 року, до тих пір побачення заборонені). Ірині заборонено контактувати з пресою і громадськими організаціями – інакше суд Норвегії позбавить її будь-якої можливості бачитися з сином
Ірина Нюлунд
(Норвегія)
У лютому 2011 року владою Норвегії Ірина була розлучена з її сином Адамом, якому було 2 роки. Ірина та Адам обидва мали на той момент громадянство РФ. Щоб не допустити «крадіжки дитини в Росію» Адам був захований «на виховання» у самотньої матері-норвежки. Зараз за рішенням норвезького Суду Ірина Нюлунд може бачитися з сином 4 рази на рік по 3 години. Вони не можуть спілкуватися в перервах (по телефону або через Інтернет); Ірина не повинна розмовляти по-російськи зі своєю дитиною.
Тетяна Біткіна
(Норвегія)
26 травня 2011 норвезькі влади розлучили Ірину з її сином Іваном (6 років). Підставою послужила ймовірність того, що хлопчик буде вивезений до Росії. І Ірина, і Іван мали громадянство РФ. Зараз Ірина має право бачити сина 1 раз на рік протягом 6 годин. Вони не можуть розмовляти по телефону або скайпу; використовувати для спілкування російську мову. Ірина не повинна виступати з заявами в пресі або зустрічатися з громадськими діячами.
Олена Баканова
(Норвегія)
У 2007 році влада Норвегії відібрали у Олени важкохворого сина Мартіна (4 роки), а в 2011 році (після її активних дій, спрямованих на возз’єднання з дитиною – сина Тьеннета, який був поміщений до притулку. Зараз Олена може бачитися з обома своїми дітьми тільки під час спеціальних побачень (сумарно – менше 10 годин на рік). Олена не повинна розповідати свою історію журналістам або вступати в контакт з громадськими організаціями.
Світлана Тараннікова і її дочка Анна-Софія
(Норвегія)
Анна-Софія народилася 16 Декар 2006 року в пологовому будинку міста Арендал. У цей же вечір в будинок до Світлани нагрянули два співробітники норвезької служби опіки та два поліцейських. Вони дозволили російської матері останній раз прикласти дитину до грудей і відвезли дівчинку Світлани в невідомому напрямку. У дитини ще не відпала пуповина і не були зроблені щеплення. Але рішення було приянято, дитини вже чекали в прийомній сім’ї, яка стояла на черзі на російську дівчинку вже 2 роки. Через 4 роки прийомні батьки від ревнощів, що Анна-Софія почала відчувати близькість з матір’ю під час рідкісних і коротких побачень, вирішили розділити російську родину остаточно і назавжди, насильно адаптувавши дівчинку. Коли Світлана почала боротися за повернення дочки – в неї відібрали двох старших дітей – Андрія і Луку. Зараз Світлана може бачитися з кожним зі своїх дітей 2 рази на рік по 2 години. Вона не повинна розповідати свою історію журналістам або шукати допомоги у суспільства.
Майя Касаєва
(Норвегія)
У 2003 році у Майї був «вилучений» її дев’ятирічний син Ясмін. Після багатьох років боротьби за право виховувати свою дитину в 2007 році Майя отримала від Норвегії пропозицію обміняти свого сина на постійний вид на проживання. Майя відмовилася від торгів. Влада Норвегії зробили спробу вислати Майю з країни, але не допустити, щоб її син поїхав з нею. Майя звернулася до консула Росії в Норвегії з проханням про допомогу. Цим Майя викликала нову хвилю переслідувань. Служби опіки зробили спробу відібрати ще одну дитину, підставою для чого послужив наявний у нього карієс (!). Після численних громадських акцій протесту в Норвегії, Росії та інших країнах – влада країни позадкували: Майю не намагаються вислати, другого сина її не позбавили. Але Ясмін досі не повернуто матері.
За контакти з російською пресою, офіційними особами та громадськими організаціями Майя Касаєва позбавлена норвезьким судом можливості бачитися з сином. Якщо вона не буде помічена в контактах з пресою і громадськими діячами – їй відновлять режим побачень в обсязі 3 рази на рік по 4 години.
Віталій Морозов
(Норвегія)
У 2007 році у Віталія відібрали сина Аркадія 11 років. І він, і його син мали на той момент громадянство РФ. Підставою послужили (формулювання норвезького права) «Підготовка крадіжки (!) Дитини в Росію» і «Ескалація крадіжки дитини в Росію».
Зараз Віталій змушений приховувати своє обличчя, оскільки побоюється за особисту безпеку в разі, якщо буде контактувати з пресою і громадськими організаціями