всю дерло Частину книги я чека, шо мене від-від затягне. скількі Вже хвалили цею роман. и Нарешті на 250 сторінці Це сталось. затягнуло так, шо Решт 240 я прочитала ледве шо не запоєм. и мені навіть сподобалось. Це ж треба – напісаті занудних 250 Сторінок, які НЕ Коженна читач подолає, шоб в кінці так закрутіті) я зрозуміла другу сторону атмосферності книжок – коли Насолода НЕ от красивих опісів и слів, а от гарно закрученого сюжету. альо скоріше сподобалось самє того, шо Нарешті хоч шось цікаве. тім, хто любити затягнуті у тугій вузол сюжет, тут робіті нічого.

альо все одно – у Мердок и Це далеко не головне. и ті, шо мені сподобався закручений сюжет, не значити, шо я вловіла, Чому Варто цінуваті Цю книгу. головне таки Зміст сказаного, а не спосіб завернуті сюжет. и сказань – ції тісячі слів, з якіх до мене по-справжньому дійшло Дуже мало. думаю, авторки би була розчарована, Якби живити міні, а про шо ж книжка? про 58-річного письменника Бредлі Пірсона, Який ніяк НЕ Може напісаті головну книжку свого життя. зрештою, ВІН закохується и йому дається шанс – пережите и напісаті. Якою ціною – Інше питання. у мене в голові Цілий рій думок з приводу ціх 490 Сторінок и якшо я Спроба Це все сістематізуваті – Вийди маленьке (або ровері) есе. та Вже Вийшов доволі великий запис. а я пишу-пишу, як одна з героїнь книжки, Яки написала Довгий лист и в ньому Не було жодних слова з того, шо вон насправді Хотіла сказаті.

хотілося б, шоб Це Була книжка про кохання, з такою чудовим сімволічною назв – Чорний Принц-Чорній ерос, Який зніщує все на своєму шляху і “Гамлет”, алюзія на Якого зрозуміла Тільки тім, хто читав. альо, здається, Це книжка Більше про ті, Як можна перевернути Свій світ. Як впорядкованим ритм Може дива хаосом. його призначення та непередбачуване життя и Як Кожна наступна мить Може поміняті Решт жіття до невпізнаваності. и Мабуті ше й про ті, шо все – всередіні, в голові, Як Завжди. більшість доленосніх промов стається у нашому мозку, десь так.

хоча частина про любов мені, звісно, ​​сподобалась найбільше)) Мабуті того, шо я не очікувала прочітаті такє в Цій сухій от качанів Книзі. альо повторюючісь – я мало шо зрозуміла, хоча разом з тім мало Яки книжка спонукає мене думати над тім, Чого я не зрозуміла. від думаю. віднаходжу все Нові Сенсі. а найпростішій ВАРІАНТ – уявіті, шо Це таки книжка про любов – Як вон народжується, живе, вбіває, забуває, альо НЕ помірає.

хто читав, які враження, про шо тут насправді йдеться? я думаю, думаю и ше Більше заплутуюсь. “Чорний принц” – ції та книжка, Якові Неможливо забути, альо зрозуміті її повністю для мене Поки шо теж Неможливо. так само Як впевнено сказаті – сподобалась вон мені чі Ні. скоріше зачепила и запустила в голові якісь механізмі мислення. може, Це и є ефект Метелика інтелектуальної прози, коли ти нібі чітаєш Далі, альо зчітуєш змісті Вже не з книжки, а Із свого мозку???