Дістався до перегляду нового шедевра від Лунгіна, дочекавшись його появи в DVD-якості. Що тут ще можна сказати, адже до мене вже і так багато сказано і позитивного і негативного. Он навіть о.Іоанн Охлобистін після прочитання у мережі черговий рецензії Черняєв фільм і його кінотворчість зокрема, сумнівів надала в правильності свого життєвого шляху, подавши прохання в патріархію. Не варто отче, не варто. Нема чого піддаватися людський чутці, вона сьогодні одна, завтра інша, а життя то у нас всіх лише одна. Так що “кожен лишається в стані до чого покликана”. 
В першу чергу хочеться підкреслити величезне попадання в роль Олега Янковського. Мені він особливо не подобався раніше ніколи, можливо просто через його акторського амплуа і типажу. Після ролі митрополита Філіпа у мене кардинально помінялося думка про це найвидатніших акторів. Тепер тільки я зрозумів чому його А.Тарковский брав у свої картини. Такий фінальної роллю може пишається кожен актор. Царство Небесне Олегу Янковському. 
Потужно вийшло і П.Мамонову вжитися в образ Івана Грозного. Сподіваюся, що після перегляду цієї картини багато клікуші-шанувальники святості царя Іоанна переглянуть свої позиції з приводу його каннонізаціі. Хочеться сподіватися, що розсудливі люди зрозуміють, що тут тільки дві сторони, бути або зі святителем Філіпом або з царем Іваном Грозним. Для християнина цей вибір такий насправді простий, бути на стороні Любові і того, хто цю Любов несе в світ. Цікаво, а блаженна Жанна (Бачівськ), щось про цей фільм уже виголошувала?
Не можу не відзначити в цьому фільмі гру Малюти Скуратова, ну тобто актора Юрія Кузнєцова. Я не випадково обмовився, адже йому завжди так вдається буквально вживатися, стає одним цілим сос своїм персонажем, що не помітити цього не можна. Зібраний внутрішньо і цілісний такий персонаж на екрані постає в особі в його виконанні. Браво! 
Ось на цій трійці акторів весь фільм відмінно і тримається. Красиві кадри зйомок. Музика не особливо зачепила, а в сюжеті “цар розважається” вона зовсім “не та” як по мені. Багато грошей на будівництво пішло, майже що “Цирульник” Міхалкова. Отець Іоанн Охлобистін якось з надривом зіграв, сильним надривом, можливо у нього і була така задача. Чесно зізнатися, мені персонаж блазня не сподобався. Але ж він і не повинен був нікому сподобатися, в цьому вся адже і суть, а значить Охлобистін впорався із завданням на всі сто.
Ах так! Трохи не забув. Був невимовно здивований зустрівши у фільмі Олександра Леонідовича Дворкіна. Дворкін у фільмі “Цар”, хто б міг очікувати. І виглядає він в святительском облаченні дуже навіть нічого. Дивлюся далі і думаю, раптом зараз ще й Кураєв з’явиться в образі опричника) 
Та й взагалі, судячи з усього, особи ченців і священиків у фільмі виглядають переконливими й природними, чого ніяк не скажеш про дргіх фільмах виходили раніше. Виняток лише можу зробити для Бондарчука і його “Отця Сергія” в однойменному фільмі.
“Цар” – фільм страшний і багато в чому правдивий. Але як би страшно не було при перегляді картини, куди більш страшніше було жити в той час. Переконаний. що Грозний був ще страшніше і шалено, всього персонажа однією картиною не втілити.
Вердикт:
Лунгін зростає з кожним фільмом!
А ось і висловлювання самого Лунгіна у своєму блозі на “Сноб.ру”:
“Цей фільм житійної, він зроблений в основному з житіям святих. Грозний говорить цитатами з Грозного, а Філіп цитатами з Філіпа. Досить мало було придумано діалогів. Навіть їхні суперечки ми брали з послань Грозного КурбсьКому, з покаянь Грозного і так далі. Мені в цьому фільмі хотілося відійти від звичної сірості, що немає добра і зла, що все більш сіре або менш сіре, я хотів повернутися в світ, де є чорне і біле. На концепт російської влади Грозний наклав деяку матрицю образливого, підозрілого, що вимагає любові та поклоніння , недовірливого безумства. Які складності потрібні, щоб оцінити, що потоки людської крові, які він проливав, – це більш складно, ніж нам здається, щоб ускладнити, може, треба виправдовувати зло? Я не знаю, мені не хотілося. Мені здалося, що простий, ясний житійної підхід буде більш міфологіч. ”