Якщо ти встав з ранку, і в тебе болить ніс, то варто, мабуть, помацати його і зрозуміти, що вчора хтось тріснув тебе з усієї дурі м’ячиком по очках на носі.
Не знаю, я щось такі глибокодумні речі тут пишу періодично. А ось сьогодні напишу якусь звичайність.
На тему, “як я провела свій день”.

День я провела дивно. З ранку проспала свої звичайні заняття спортом. Похапцем зробила пару вправ і викинув з дому. По дорозі в університет, мене мало не пограбували. Біля метро мене схопив за руки бомж і не відпускав. Щось говорив, намагався сумку вирвати. А я спочатку трохи не знепритомніла від запаху, на повному серйозі. Але часу даремно втрачати не стала на всякі непритомність, силою висмикнула сумку і свої руки з лап цього чудовиська і побігла. Поки я намагалася прийти в себе, взагалі якось відновитися (весь день мене переслідував потім цей жахливий запах. У мене аж руки тремтіли періодично через це. Прийшла додому і першим ділом – в душ), поруч зі мною виник міліціонер з перекошеним особою. Тут я подумала “Ох, зараз він напевно запитає мене” Дівчина, з Вами все гаразд? “І навіть підбадьорилася якось внутрішньо. Однак через секунду я почула Крикливий” Дівчина! Дівчина! Ви не могли б йти швидше, я Вам що, на п’яти повинен наступати? ”
І це посеред величезної напівпорожній вулиці, де, як кажуть, “ходи не хочу”.
Від несподіванки я якось навіть подих затаїла.

Вдень, під час фізкультури, а точніше, замість нього, мені довелося вислухати дивні розповіді тієї бабусі, про яку я розповідала в попередньому пості.
Після цього я повернулася додому і зрозуміла, що я просто неймовірно сильно хочу спати. Не знаю, що це таке, але останні пару днів це почуття невиспанності, при будь-якій кількості сну, навіть при 12-годинному сні, переслідує мене скрізь і завжди. Але я вирішила, що так справа не піде і лягати зараз не час. Почитавши “Біси” Достоєвського, я згадала про те, що обіцяла зустрітися з подругою. Якої і подзвонила, а потім пішла погуляти.
А коли повернулася додому, ВП! і “Швидко укладай речі зі свого столу в коробки. Все, що тобі буде потрібно найближчим часом і під час сесії! Терміново!”
“О ні!” – Бухнув думка в голові. Чесно кажучи, це було не зовсім те, а точніше, зовсім не те, що я хотіла почути прийшовши додому. Але подітися було нікуди. І мені довелося розгрібати весь непотріб в столі і вирішувати, що мені потрібно, а що ні.
Господи, як мені це не подобається все! Страшенно не подобається.
Я хоч і підписала коробки, все одно не дуже пам’ятаю, що де.

Так. Коротше я переїжджаю. Недалеко взагалі-то, так що на мій звичайний розпорядок дня це не вплине, звичайно.
Правда, цікаво, а до університету мені тепер ближче йти адже? Або стільки ж?
От би ближче!

Прості радості) що я можу сказати. Адже якщо ближче, то я буду економити ще хвилин 15 кожен день. Туди-сюди. Туди-сюди.
А до літа залишилося 18 днів.

Так само, як і до сесії залишилося півтора тижні.
Агага