Раніше, колись давним-давно, я наївно думав, що на домашній затишок, на його створення, здатні виключно Жінки. Потім, з роками, я усвідомив одне унікальне правило, яке дуже довго і ретельно втовкмачував в мою голову прапорщик Паропайко, а саме – Порядок, сиріч – Затишок, справа рук абсолютно будь-якої людини, причому абсолютно не залежно від того хоче він цього чи ні. Головне, що б все це, дуже сильно бажав його безпосередній начальник. Ще через якийсь час, я збагнув абсолютно іншу, але від того не менш мудру і прекрасну істину – Будь-яка спроба зробити своє життя миліше і приємніше, будь то для краси прибита до стіни жерстяна банка, або приклеєні до стелі шкарпетки, є спроба створення свого Миру, а стало бути і того довільного затишку, який в ході створення всього того, що я перерахував, трапився як катаклізм. Як якась спонтанна неминучість, яка переслідує будь чудесне починання. І це, як це не дивно, надзвичайно мене задовольнило і стало, як раз таки, тій самій Гармонією, ну або мантрою … якщо хочете … яку деякі тибетські ченці намагаються осягнути роками, іноді навіть протягом всього свого життя .. . й ідуть в інший світ, так нічого і не досягнувши …