Президент Росії Дмитро Медведєв не раз висловився про посилення кримінального покарання за розпалювання міжнаціональної та міжконфесійної ворожнечі. Дійсно, подібні злочини несуть в собі велику суспільну небезпеку. Але саме кримінальне переслідування повинно проводитися справедливо і об’єктивно, незалежно від національної та релігійної приналежності «розпалювачів». Адже стаття 19 Конституції РФ говорить, що всі рівні перед законом і судом, і держава гарантує рівність прав і свобод незалежно від національності, походження та віросповідання громадян.

З практики недавнього минулого відомо, що за подібної категорії справ до відповідальності притягувалися практично тільки російські (малоруси-українці, білоруси та великороси). А хіба громадяни інших національностей в подібній сфері відрізняються завидною законослухняністю? За повідомленнями ЗМІ ми знаємо, що немає. Тоді чому склалася подібна слідча і судова практика, яка суперечить, на мій погляд, Конституції – головному закону країни?

Думаю, цей дискримінаційний процес щодо російського народу обумовлений двома основними причинами. По-перше, процес ініціюється зовнішніми силами, які прагнуть розчленувати Росію, як це було зроблено з СРСР. Другий фактор – бажання російського олігархату зберегти присвоєні (викрадені) багатства в період «прихватизації». А оскільки росіяни є державотворчою нацією й складають 85% населення країни, цементуючи всі регіони Росії, то для досягнення цих завдань необхідно придушити нашу волю до опору розчленування країни і подальшого розкрадання народної власності.

На жаль, в цей процес виявилися втягнуті представники правоохоронних органів. Не всі, але певна частина, яка виконує, скажімо так, недружній нам соціальне замовлення. При цьому виявляється тиск на свідків та обвинувачених, до проведення експертиз залучаються явно зацікавлені особи, складові сумнівні висновки, ігноруються історичні факти і т. п.

Чого вартий висновок експертів по справі, розглянутому в 2010 році Ленінським райсудом м. Кірова, виявити «екстремістські ознаки» на картині видатного російського художника В. В. Васнецова «Зустріч Олега з чарівником», вміщеній на обкладинці однієї з брошур.

Рік тому до кримінальної відповідальності було притягнуто Костянтин душен, в минулому прес-секретар митрополита Санкт-Петербурзького і Ладозького Іоанна. За звинуваченням в умисному порушенні ворожнечі та ненависті до осіб єврейської національності і іудеям шляхом публікації статей та виготовлення відеоматеріалів він засуджений до 3 років колонії-поселення.

Я не оцінюю тут вирок суду в цілому і постанову суду вищої інстанції, який залишив вирок у силі. Але хочу зазначити, що сам обвинувачений і його захист, я був захисником Душенова на стадії касаційного розгляду справи, відзначали порушення в ході слідства і при розгляді справи районним судом. Наприклад, порахувавши, що всі свідки і фахівці захисту є однодумцями Душенова, суд визнав їх показання – приватною думкою, яке розходиться з думкою компетентних експертів, і якому немає підстав не довіряти.

Але всі свідки і фахівці захисту попереджали про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, висновків. Вони рівноправні учасники процесу. Однак їхні свідчення – приватна думка, яку можна не враховувати, а з боку звинувачення – компетентні експерти, яким немає підстав не довіряти. Такий ось подвійний стандарт і, вважаю, дискримінація учасників процесу за ідеологічною ознакою. Не дивлячись на те, що в Росії визнається ідеологічне різноманіття, ст. 13 Конституції.

Компетентними експертами у справі були Ірина Левинський і Давид Раскін, вчені-історики, далекі від сучасної філології, лінгвістики та психології. В основу їх досліджень, як вони пояснили, були покладені методики, викладені в брошурі «соціогуманітарна експертиза злочинів на грунті ненависті», яка не є нормативним документом, посібником в роботі правоохоронних органів. У російському кримінальному кодексі відсутній вид злочинних діянь – «злочини на грунті ненависті». Назва брошури, вважаю, вказує на її неросійського походження. Саме в юридичну практику західних країн, як роз’яснювали ЗМІ, був вперше введений термін «hate crime» (хейт Крайм) – «злочин ненависті». Цікаво, що Ірина Левинського в суді представила документ, що підтверджує її статус постійного члена богословського факультету Кембріджського університету (Велика Британія). Хіба це не показники можливого ініціювання справи за кордону.

Безпідставними є й абсурдні звинувачення Душенова в порушенні ворожнечі та ненависті до осіб єврейської національності. Адже згідно серйозним дослідженням єврейського народу, єврейської нації в науковому і практичному розумінні народу і нації не існує.

Сучасні євреї не пов’язані характерними ознаками єдиного народу – єдністю території, єдиною історією, культурою, економічним життям, єдиною мовою, кровною спорідненістю. Численні факти, які доводять подібне, приводили професор Тель-Авівського університету Шломо Занд в своїй книзі «Коли і як був придуманий єврейський народ», а ще раніше відомий англійський журналіст Дуглас Рід у книзі «Суперечка про Сіон» та інші автори.

Згідно з цими дослідженнями єврейська громада Іспанії сталася від тих, що прийшли туди завойовників-арабів, а також європейців, прийняли іудаїзм. Перші євреї-ашкеназі походять від хозар, що перейшли в іудаїзм в Хазарському царстві. Безліч людей різних народів і рас переходили в іудаїзм і згодом зараховували себе до євреїв.

Про те, що сучасні євреї не єдиний народ говориться в документальному фільмі «Таємне і явне. Цілі і діяння сіоністів »(Центральна студія документальних фільмів, 1973 рік, режисер Б. Карпов). Список матеріалів можна продовжити.

Сучасні євреї мають дві мови – іврит та ідиш. Як відомо, іврит відноситься до семіто-хамітська сім’ї мов (семітська група). Ідиш – до індоєвропейської сім’ї мов (германська група). Хіба може один народ розмовляти на мовах різних мовних груп.

Т. о., Звинувачення будь-якої особи у порушенні ворожнечі до осіб єврейської національності є неспроможним через відсутність єдиної єврейської нації згідно вищевикладеному. І дана обставина є вагомим аргументом захисту. Органи правопорядку мають враховувати історичні і етнографічні реалії. Можна, вважаю, говорити про єврейський співтоваристві, пов’язаному єдиними інтересами, ідеологією, релігійними догмами, з дитинства викликаними псевдо-установками, що євреї – єдиний народ, але ніяк не про єдиної нації.

Чи не припиняючи дискримінаційний «ухил» у відношенні росіян в роботі правоохоронних органів, влади до теперішнього часу не перешкоджали інформаційного та адміністративного тиску у відношенні вчених, творчих діячів, які намагаються відновити справжню історичну картину розвитку Росії, не припиняли потік наклепів і образ на адресу всього російського народу . Тут на догоду вузькокланових інтересам наші опоненти використовують відверті підтасовки історичних фактів і необгрунтовані звинувачення шановних громадян в екстремізмі.

Багатьом пам’ятні події осені 2010 року, коли в пресі, наукових колах була розв’язана компанія проти авторів навчального посібника «Історія Росії. 1917-2009 »А. І. Вдовіна та А. С. Барсенкова. Тоді член Громадської палати Н. К. Сванідзе, нащадок старих більшовиків і в минулому член КПРС (з 1975 по 1991 рік, став комуністом в 20 років), необгрунтовано звинувативши авторів, заявив, що даний посібник «не сприяє зростанню толерантності» в російському суспільстві . Потім виступили інші «обвинувачі», претензії яких зводилися до нетолерантній, на їхню думку, інформації про великому числі представників єврейської спільноти в керівництві Радянського Союзу, «обілення» Сталіна і т. п.

Як згодом повідомляли ЗМІ, заяви Сванідзе послідували після опублікування в журналі «The New Times» (№ 21 за 2010 рік) розгромної рецензії «Специфічна історія. Підручник як посібник з ксенофобії »на даний підручник. Можливо, отримавши сигнал з-за кордону, п’ята колона в Росії приступила до дій. Ще один приклад процесу, ініційованого заходом. Де ви, правоохоронці, МЗС? Адже це ж пряме втручання в наші внутрішні справи.

Не обійшла увагою підручник і Федерація єврейських громад Росії (ФЕОР), президент якої А. Брод 20.09.2010 року надіслав лист на адресу начальника Вдовіна та Барсенкова – ректора МДУ В. А. Садовничого, де, зокрема, говорилося: «Позиція Федерації єврейських громад Росії повністю солідарна з думкою громадськості, яка назвала даний підручник екстремістською літературою, що створює умови для розпалювання міжнаціональної ворожнечі в нашому багатоетнічність державі …

Нюрнберзькі расові закони – два расистських (в першу чергу антиєврейських) законодавчі акти – «Закон про громадянство Рейху» і «Закон про охорону німецької крові та німецької честі», проголошені з ініціативи Адольфа Гітлера … виступали теж за те, щоб в політику, приватну і суспільне життя не допускалися представники «не державотворчого народу»: … 4. (1) Єврей не може бути громадянином Рейху. Він не має права голосувати з питань, що стосуються політики. Він не може займати громадські посади <…> …

Незрозуміло, чому в загальному курсі історії Росії ХХ століття така велика увага приділяється підрахунками пропорційного присутності євреїв в різних владних, наукових і культурних структурах і інститутів, а також розбору сюжетів, пов’язаних з єврейською тематикою. Крім того, дані підрахунки не відповідають дійсності. Подібними дослідженнями і «підрахунками», як відомо, активно займалося керівництво Третього Рейху, стурбоване чистотою німецької крові і раси »(сайт Глобальний єврейський ON-LINE центр JEWISH.RU).

Помітне звернення, автор намагається бичувати російських вчених. На додаток до нього Брод заявив, що в нашому суспільстві «діє ціла пропагандистська машина, яка готує нових погромників».

Але чи підтверджуються викладені у зверненні факти історичними реаліями. Давайте розберемося, хто реально створював цей Третій Рейх, як там дотримувалися «чистоту німецької крові і раси», чи дійсно в політику, суспільне життя не допускалися представники «не державотворчого народу».

24.08.2010 року новини 5 телеканалу повідомили інформація, цитую дослівно: «Предками Адольфа Гітлера були євреї та чорношкірі. До такого висновку прийшли вчені з університету Коннектикуту, вивчивши гени родичів вождя нацистської Німеччини. Для цього їх розшукували по всьому світу. У 39 досліджуваних виявили хромосому, характерну для берберів, які живуть у Північній Африці, а також нащадків європейських євреїв ашкеназі ». Та ж інформація публікувалася в ізраїльській газеті Jerusalem Post та ряді інших ЗМІ. Не нащадки Чи цих берберів, завоювавши Іспанію, створили там єврейську громаду?

А ось що пише в книзі «Адольф Гітлер – засновник Ізраїлю» Хеннеке Кардель, колишній підполковник вермахту: «До 1933 року в Німеччині та за кордоном вільно писали і говорили про передбачуване єврейське походження Гітлера, зубоскалити щодо його інтимних зв’язків з полуеврейкамі. Після приходу Гітлера до влади в Німеччині про це стали говорити всі обережніше, а за кордоном – всі делікатно. А після 1945 року жоден з перевоспітателей німецького народу не проявив великий схильності до того, щоб сказати хоча б одне слово про єврейське участю в єврейському нещастя ». До речі, багато фактів Кардель почерпнув у дослідженнях єврейського професора історії Дітріха Брондера

Влітку 2002-го Брайан Марк Рігг (громадянин Ізраїлю) опублікував свою працю – «Єврейські солдати Гітлера: нерозказана історія нацистських расових законів і людей єврейського походження в німецькій армії». У книзі на підставі документальних фактів стверджувалося, що 150 тис. єврейських солдатів і офіцерів воювали у складі гітлерівської армії.

Сотні єврейських солдатів Гітлера були нагороджені за хоробрість Залізними хрестами. Довгий час нацистська преса розміщувала фотографію блакитноокого блондина в касці. Під знімком значилося: «Ідеальний німецький солдат». Цим ідеалом був боєць вермахту Вернер Голдберг (з татом-євреєм).

У січні 1944 року кадровий відділ вермахту підготував секретний список 77 високопоставлених офіцерів і генералів, «змішаних з єврейською расою або одружених на єврейках». Усі 77 мали особисті посвідчення Гітлера про «німецьку кров». Серед перелічених у списку – 23 полковники, 5 генерал-майорів, 8 генерал-лейтенантів і два повні генерали. Цей список могли поповнити Рейнхард Гейдріх, улюбленець фюрера і глава РСХА, який контролював гестапо, кримінальну поліцію, розвідку і контррозвідку, міністр пропаганди Йозеф Геббельс, фельдмаршал авіації Ерхард Мільх, міністр юстиції, генерал-губернатор Польщі Ганс Франк, один із засновників гітлерівської партії Грегор Штрасер і інші високі нацистські чиновники.

У школі «маленьким євреєм» дражнили оберштурмбанфюрера СС Адольфа Ейхмана, керівника відділу гестапо, який відповідав за «остаточне вирішення єврейського питання». Про його діяннях оповідає книга Ханни Аренд «Банальність зла», друга назва – «Ейхман в Єрусалимі». Книга Ханни Аренд присвячена співробітництву нацистів і сіоністів, які взаємодіяли в «скрутному» справі переселення європейських євреїв до Палестини заради створення Ізраїлю. Цю очевидну реальність неможливо спростувати. Один з істориків сіонізму Ліонель Дадіані писав у своїй книзі «Критика ідеології і політики соціал-сіонізму», виданої в 1986 році, що незабаром після приходу Гітлера до влади сіонізм «уклав із гітлерівцями угоду … про переведення з Німеччини в Палестину в товарній формі стану виїхали туди німецьких євреїв. Ця угода зірвало економічний бойкот нацистської Німеччини і забезпечило її досить великою сумою в конвертованій валюті ». Про це згадує і Аренд.

Ейхман, пише вона, перетворився на переконаного сіоніста. А дослідники Голокосту Джон і Девід Кімчі писали про те, що «основні дійові особи цієї історії прийшли до повного взаєморозуміння»; сіоністи говорили на ейхмановском мовою.

У 1977-му році в Нью-Йорку вийшла книга американського рабина М. Шонфельд «Жертви Холокосту звинувачують. Документи та свідоцтва про єврейських військових злочинців », в якій Хаїм Вейцман в 1920-1946 роках очолював Всесвітню сіоністську організацію і Єврейське агентство Палестини, характеризується як головний з цих військових злочинців. Шонфельд звертає увагу на заяву Вейцмана, зроблену ним ще в 1937 році: «Я ставлю запитання:« Чи здатні ви переселити шість мільйонів євреїв до Палестини? »Я відповідаю:« Ні ». З трагічною прірви я хочу врятувати два мільйони молодих … А старі повинні зникнути … Вони – пил .. Лише молода гілка буде жити ».

Коли ж Вейцманом запропонували викупити євреїв, що знаходяться в німецьких концтаборах, він цинічно відповів: «Всі ці євреї не стоять однією палестинської корови». Нагадаю, Хаїм Вейцман був першим президентом Ізраїлю (1948-1952).

Цікаво думку ієрарха Елладської Православної Церкви митрополита міста Пірей Серафима, який заявив: «Адольф Гітлер був інструментом в руках світового сіонізму, і дім Ротшильдів фінансував його з єдиною метою: переконати євреїв покинути Європу і створити в Палестині свою нову імперію» («Російський Вісник» № 1 за 2011 рік).

Пафосна фраза звернення Брода – «в політику, приватну і суспільне життя не допускалися представники« не державотворчого народу »спростовується ще однією обставиною. За роки Рейху не постраждали великі єврейські промисловці і банкіри. Вони, як і колись, продовжували володіти і керувати німецькими заводами і банками. А Ротшильдівське-рокфеллерівський хімічний гігант «Фабен» був основою гітлерівської економіки, створеної на капіталах найбільших єврейських та німецько-єврейських фінансистів (Круппи, Рокфеллери, Варбург, Ротшильди і пр.).

Саме ці стовпи німецького капіталізму призвели Гітлера до влади. На них трималася вся військово-політична міць нацистської Німеччини. Хіба не їх підприємства виготовляли газові камери, автодушегубкі і зачую «спецтехніку», не кажучи про озброєнні фашистської армії. Але ніхто з названих «фінансистів» не був притягнутий до відповідальності за співучасть у злочинах нацизму. Думаю, читач здогадається чому. Не здивуюся, якщо сьогодні їх діти і внуки – представники єврейської спільноти ще отримують компенсації з німецького народу, як жертви голокосту.

Так що, шановні вчені Вдовін та Барсенков в своєму підручнику піддали розбору не всі «сюжети, пов’язані з єврейською тематикою». І наше спільне завдання, у тому числі і єврейської спільноти, сприяти ліквідації білих плям не тільки російською, але й всесвітньої історії. Только так мы сможем более полно понять истоки войн, революций, экстремистских течений и мировых кризисов, приносящих страдания людям планеты и простым евреям в том числе. А понимание исторических процессов позволит нам предупреждать негативные явления.

Думаю, это поможет нам выявить истинных инициаторов 2-й мировой войны, полнее понять причины сотрудничества Советского Союза и нацисткой Германии в 30-е годы прошлого века в военной и иных областях. Ведь сионисты окопались после 1917 года и в советском руководстве. По данным известного историка А. Дикого, приведённым в его труде «Евреи в России и в СССР» в 1917-1921 годах из 539 высших партийных и государственных чиновников евреев было 442, то есть 82%, а русских – 31 (5,75%).

В 1936–37 годах, к примеру, в правительстве СССР было 9 наркомов и 12 замнаркомов – евреи, из 20 послов в крупнейших странах Европы одиннадцать были евреями. В НКВД евреями были нарком Генрих Ягода, его первый заместитель Яков Сорензон (Агранов), начальник ГУЛага Яков Берман и т. д. и т. п. Не совместными ли «трудами» германских и советских сионистов было обеспечено сокрушительное поражение Красной Армии в первые дни Великой Отечественной войны?

22.06.2001 года в обращении к гражданам России по случаю 60-летия начала Великой Отечественной войны президент страны Владимир Путин говорил об объединении усилий в борьбе с националистическим и религиозным экстремизмом. Он отметил, что мир пока не избавился от идеологий, проповедующих «крайний максимализм, религиозный фанатизм, идеи мирового господства». А ведь таковым является сионизм, признанный ХХХ сессией Генеральной Ассамблеи ООН, резолюция № 3379 за 1975 год, формой расизма и расовой дискриминации, который опасен, в том числе, и для евреев.

6.12.2006 года на встрече с руководителями партий Владимир Путин отметил: «…противодействие экстремизму – это не только задача государства, хотя, конечно, государство в первую очередь должно реагировать на проявления подобного рода…. Здесь нужны консолидированные усилия политических партий, других общественных организаций, всего гражданского общества, всех граждан страны». И наша общая задача способствовать межнациональному согласию в стране, пресекать действия реальных экстремистов, а не назначенных фальсификаторами от истории или манипуляторами общественного мнения.

Чтобы лишний раз убедиться в неадекватности позиции отдельных от народа работников правоохранительных органов, преследующих русских людей за «возбуждение розни», несостоятельности обвинений в адрес русских в подготовке погромов, в экстремизме, антисемитизме и пр., приведу слова еврейского общественного деятеля. Именно еврейского, дабы не быть обвинённым в субъективизме. Цитирую выдержки из статьи «В России сегодня мы не представляем единый коллектив. Из доклада Председателя Совета РЕНКА г. Москвы Штернфельда В. Д.» (РЕНКА – Региональная еврейская национально-культурная автономия – прим. автора ), Международная еврейская газета, № 11-12 за 2010 год: «Я бы хотел поговорить об антисемитизме, который свирепствует в Европе. Мы этого не замечаем, живя в России… 48% в Германии придерживается антисемитских взглядов. 41% считают, что евреи используют своё прошлое в корыстных целях…

…количество нападения на евреев увеличилось более чем на 100%. В Европе в 2009 году – 1129 случаев насилия против 500 случаев в 2008…

…в России исключительно низкий уровень антисемитских выступлений… Сейчас евреев в России 0,2%, а в списке самых богатых людей Форбса 18% евреи, евреи входят в состав правительства, Государственную Думу, Совет Федерации РФ».

Высказывание Штернфельда В. Д. «…в России исключительно низкий уровень антисемитских выступлений» основано на реальных данных. Так до каких пор броды, новодворские, швыдкие будут вешать на нас ярлык «русских фашистов», обвинять в экстремизме, клеветать на наше общество, где якобы «действует целая пропагандистская машина, которая готовит новых погромщиков». Ведь именно их действия, направленные, на мой взгляд, на унижение достоинства русских людей, возбуждающие ненависть к русским дестабилизируют межнациональные отношения в российском обществе и должны являться предметом самого пристального внимания правоохранительных органов и власти в целом. Тем более в свете требований президента страны.

Сохранение общественного согласия – задача всего гражданского общества. Власть и общественные структуры должны вместе бороться с проявлениями межнациональной розни, действиями, унижающими достоинство русских и представителей других коренных народов России. И во имя этого согласия мы, русские, как государствообразующий народ, народ ответственный за судьбу страны, просто обязаны защищать свои права.

Андрей Антонов , адвокат, Санкт-Петербург

http://ruskline.ru/analitika/2011/09/27/russkie_obyazany_zawiwat_svoi_prava/

ROCORRUS: автор всё правильно пишет о гитлеризме.
Хотелось бы отметить, что, как мне кажется, Андрей Антонов и сайт ruskline.ru – махровые сталинисты со всеми вытекающими отсюда последствиями.