У сенсі, були колись і ми студентами.
Тому знаємо ситуацію зсередини (а деякі сильно розумні, схоже втратили зв’язок не тільки з реальністю, але і з власним минулим).
Так от, коли починаються розмови про те, що треба стипендії тільки самим обдарованим платити (інші нехай смокчуть … валідол) мені стає так смішно, так смішно! Хочеться сказати: “Вивчіть предмет, про який беретеся міркувати”.

Якщо хто не знає: найобдарованіші, не хвилюйтеся, і так отримують підвищену стипендію:
а). факультету (не у всіх ВУЗах),
б). ректора (не у всіх ВУЗах),
в). мера (кожен день бачу одного хлопця, який отримував),
г). губернатора,
д). президента,
е). різноманітних фондів.

А ті копійки, які платить студентам держава – це жалюгідна компенсація за те, що працездатні, совершенноелтніе, недурні люди 5 років займаються довгостроковими інвестиціями. Звичайно, в першу чергу, інвестиціями у власну голову. Але в стратегічному сенсі – інвестиціями в процвітання цього сраного (судячи, по відношенню до тих же студентам) держави. А могли б торговими представниками працювати. Філіп Морріс, там, ага. А чо? Вигідно! Тільки хер вам тоді, а не модернізація, “Сколково”, нанотехнології, космос і далі за списком.

Не турбуйтеся, ніяких ілюзій з приводу “зарплати” / стипендії від держави у студентів немає. Більш-менш тверезомислячі і так суміщають навчання з роботою. З першого курсу. А то й раніше.