Волею доль – я б навіть сказала, доль – читала днями книжку “Очищення сечостатевої системи у жінок. Щастя бути жінкою!”. Автор – Анатолій Маловічко, ВД “Онікс 21 століття”, 2001.
В цілому, книжка як книжка: календула там, ромашка аптечна, “подрібнити в порошок спалені яловичі кістки” …
Потряс ж мене цікавий розділ “Фригідність”.
Лікування там пропонується грунтовне. На трьох сторінках розписано, що є, що пити, як спати. Так от, як спати:
“На голову надягають” шапку “з тонкого матеріалу, наповнену свіжими прохолодними селянськими дріжджами, поставленими за 4 години до застосування, з додаванням 10 ст. Л. Подрібнених разом зі шкіркою плодів каштана кінського або такої ж кількості подрібнених свіжих молодих коренів бузини трав’янистої. Замість цього “шапка” може бути наповнена зеленим листям свіжої капусти, злегка окропленими з внутрішньої сторони оцтом. Поверх кладуть газету, надягають вовняну шапку і так сплять “.
Не приховую, я багато думала над цими рядками. Спочатку думала: який хитрун цей дядечко – склав чарівний рецепт, від одного прочитання якого у жінки не те що фригідність, а взагалі всяку дурь як рукою знімає. Потім намагалася уявити собі ту непредставімо феміну, отаку флай-леді і Ухті-Тухті, яка справді вирішує лікуватися по цій книжці від сексуальної холодності і з раннього ранку приймається подрібнювати, натирати, заварювати, наполягати, намазувати на голову, розтирати область живота. .. і крутиться по кухні, і наспівує, і навіть не помічає втрати бійця, з яким по ідеї треба було б випробувати результати.
А втім, що це я: цитата ж явно з тих, яку будь-які коментарі тільки псують. Вибачте. Ось вам ще:
“Для посилення статевої чутливості добре носити на боках по 2-3 кореня вербени аптечної, яку необхідно міняти кожні 2 тижні, причому перед збиранням жінка повинна прийняти 1 ст.л. бджолиного меду”.