Зеленцова у своєму Ванкувері як не дивно, мохом НЕ поросла, і як і раніше складає нам всякі душевні развлекуха. Зокрема, вона потягла мене в ботанічний. Фоткатися, грітися на сонці, присьорбувати шампанське і взагалі тащиться по-травневому. Відмовити їй я взагалі ніколи не можу, про що, власне, жодного разу не шкодую.
Настрій у нас обох було циганське, трохи підгуляв, та й взагалі з усіх боків фривольне. Тому ми, затарившись шампанським і коробочками з їжею, прилаштувалися прямо на галявинці з видом на Дніпро.
Народу, правда, було більше, ніж людей, тому задоволення було злегка зіпсованим, але треба сказати, це дрібниці.
Взагалі от що стосується народу. Ми якось до пікніка приготувалися заздалегідь – купили одноразовий посуд, купу всяких серветок і навіть покривало взяли побільше да почище. Щоб нікому не заважати знову ж чавканьем, зайвими запахами і іншим, ми взяли того, від чого не стали б в польоті дохнути мухи: сир, фрукти, пару салатиків.
Не встигли ж присісти на абсолютно вільної галявинці, як біля нас плюхнулася проста така селянська пара з ребятенка років семи. Чоловік сів зовсім поруч зі мною, так що при бажанні я могла б дотягнутися до нього рукою, і з кректання взявся роззуватися. У нас зів’яв сир брі. Ми зітхнули і тріснули шампанського.
Через мить дружина організатора газової атаки з охом акурат як з фільму “Любов і голуби” плюхнулася біля благовірного, скинула постоли і злітаючи ногами вгору (треба сказати, міцно недоглянутими) з задиранням юбца на самі гланди, регочучи і пустуючи стала зображати любов і ідилію.
Даша, видихаючи, відкрила коробочку з часниковою закускою. Добре, каже, поєднується – бузок і часник. Щось у цьому є.
Через десять хвилин я сміливо не витримала. Не могли б ви, милі люди, валятися на травичці в любові та злагоді, трохи подалі? А то від ваших ніг у нас шампанське кисне і кліщі-під ваших дуп на нас кидаються з криком “Допоможіть”.
Вщухли.
Даша почухала ніс і видала: я тут тему в ЖЖ обговорюю. Про симуляцію жіночого оргазму. Подумую про розміри запитати. Як думаєш, розмір має значення?
І це спрацювало. Немиті ласти згребли свого пріфігевшего ребятенка і відправилися шукати місця, де не ведуть куртуазних бесід. А може не витримали запаху брі, хто знає.
А ми допили шампанське і фоткатися пішли в бузок. Спочатку з видом на Дніпро.
Потім даша змусила мене повзати голим попом в кропиві. Сказала, що заради мистецтва.
А ще я типу тигра, ну треба ж хоч раз побути гламурної Кисо )))
Або просто мене мураха вкусив за дупу і я намагаюся … ну загалом, вкусив …
Канеш мене треба було поваляти на драбинці, як же без цього
У цьому місці мене там хтось збоку намагався ще знімати, і тому я створила єхидне обличчя.
Ну все, можна вставати з підлоги і тепер мене замкнули в кущі. Зеленцова така, з нею розслаблятися не можна …
“Кліщі, кліщі, на мені кліщі …” – Кричить мій параноїдальний організьм
І типу томна, я літаю я в раю
Ну і звичайно, берізки. Берізки наше все. Циганщина в російських берізках – це концептуально.
Нарешті, сонце вже сідає, я в кінці прогулянки вигукую: “Аааааа, цветуечкі!!” – І Дашка доводиться перекручуючи з західним світлом фоткати мене в тюльпанах.
Хороший був день, між іншим )) ще підемо!