Не так давно колега Євген мав цікаву і змістовну бесіду про авторські права та патенти зі своїм товаришем по службі. Товариш по службі, доктор історичних наук, автор безлічі придатних книг з історії авіації, згадав застійні часи, коли він працював інженером-конструктором на вертолітному заводі. Тоді існував досить прибутковий вид підробітку – технічні фахівці обробляли надходили від населення заявки на винаходи, писали на них експертні висновки. Кожне висновок коштувало червонець, так що навесні і восени, коли активність винахідників була непомірно висока, надбавка до зарплати доходила до двохсот карбованців.
Нескладно здогадатися, що більшість винаходів надходило від людей, що спостерігалися за місцем проживання фахівцями в білих халатах.
Як правило, увага до деталей в таких винаходах було гіпертрофовано – всі креслення були акуратно виконані у відповідності з усіма галузевими та державними стандартами, проте ж суть винаходу і розрахунки легко видавали наявність у винахідника довідки встановленого зразка.
Оскільки експертні висновки не були анонімними, особливо буйні винахідники підстерігали своїх кривдників з метою поговорити або відірвати голову. Одного товариша ледь не скинули з Ризької естакади.
Втім, подібний порядок речей зберігається і донині. Далеко не всі винахідники знайшли притулок в Академіях Вселенських Наук. На конкурсах типу “Діти розробляють транспорт майбутнього” багатьом дітям глибоко за сорок.