Весь день сьогодні мокну під дощами. Начебто і при парасольці, а все одно неприємно. Разів зо три з розмаху встала прямісінько в калюжу, причому вибирала найглибші. Слабкою втіхою може служити лише факт, що в одну з таких “чудових” лужиц ми влетіли з дівчатами відразу втрьох прямо біля ганку гуманітарного корпусу МГУ. Одне нам виправдання – там було жахливо темно …

У коледжі мене сьогодні викликали в навчальну частину. Кажуть – три хвоста, і взагалі зараз відраховувати будуть. Я не зрозумію в чому справа. А вони, виявляється, копію мого атестату втратили і тому “хвости” (яких, власне, ніколи й не було) не закрили. Сказали ще одну привезти. Копію, в сенсі. Поїхала я додому, а сама не можу натішитися: добре, що я їм сам атестат віддавати навідріз відмовилася – було б дійсно трагічно, якщо б вони його теж посіяли.

Втомилася я щось, щоб докладно все розписувати, та й нецікаво це. Ляжу-но я краще спати. Дуже, чи знаєте, приємне заняття, коли кошмари не сняться =)

PS: Як же гарно підсвічується ГЗ університету! Кожного разу на нього милуюся, коли з курсів йду.