У цієї книги шахрайська анотація. Ось вона: «Імена авторів цієї книги добре відомі в Росії. М.Г. Делягін – російський економіст, публіцист, колишній голова ідеологічного ради партії «Батьківщина», директор Інституту проблем глобалізації; О.А. Бобраков – письменник і журналіст, чиї гострі і злободенні публікації викликають неослабний читацький інтерес. У своєму політичному розслідуванні автори книги аналізують останні послання Президента РФ Дмитра Медведєва стосовно до реальної політичної, економічної та соціальної життя Росії. І приходять до висновку, що президентські послання – це жанр, який дуже добре пристосований для дачі обіцянок, але не для того, щоб їх виконувати. Якщо розглянути декларовані принципи, не вдаючись у їх аналіз, то все чудово – принципи дуже хороші, вони всім подобаються. Тільки на ділі вони ведуть не до процвітання Росії, а, навпаки, до погіршення загальної обстановки в нашій країні. Чому так виходить? Відповідь на це питання читач знайде в запропонованій його увазі книзі. »

Так от, ніякого політичного розслідування автори книги не проводять. Анотація та оформлення обкладинки та титулу оформлені так, щоб вводити читача в оману. В дійсності під однією обкладинкою заховані дві абсолютно різні за духом роботи, ні в чому між собою не контактують. Власне, перші дві третини книги займає робота Бобракова. Але, мабуть, в редакції видавництва «Ексмо» вирішили, що Бобракову не дістає популярності, щоб книга успішно продавалася, і підверстали до нього Михайла Делягіна, ім’я якого відоме набагато ширше. Але, до речі, ніякої письмової роботи Делягіна ви в цій книзі не знайдете, так як в якості додатка на останніх 70-ти сторінках книги просто опублікована транскрипція його радіовиступі.

Так що ми маємо в цій книзі відвертий підроблення. Гаразд би ще було цікаво почитати Бобракова! Але при тому, що він загалом досить тверезо аналізує тексти виступів президента Медведєва і його щедрі обіцянки, а також підсумовує діяльність Путіна на посаді президента і аналізує на посаді прем’єра і приходить до похмурих висновків щодо сьогодення і майбутнього Росії, проте читати Бробракова нестерпно: він відвертий і невиліковний сталініст, постійно захоплюється цим вовкулаком. За словами Бобракова, ніякої демократії не існує, це суцільний обман. А Сталін був хороший тим, що наповнював життя народу змістом, змушуючи маси здійснювати історичні подвиги. З подачі Бобракова, народ складається тільки з баранів, алкашів і споживачів, яких треба примушувати до творення. Про цінність індивідуальної свободи ви у Бобракова не дізнаєтеся, бо це міф та брехня. А країні потрібні справжні творці, для яких бидло є будівельним і витратним матеріалом. Але у нинішніх керманичів країни, зайнятих злодійством і шахрайством, немає ні найменшого інтересу здійснювати небудь видатне. У цьому і полягає їхня провина.

У мене виникло тверде переконання, що Михайло Делягін не читав першу частину книги, бо навряд чи погодився з позицією нав’язаного йому «співавтора». Все-таки важко знайти більш махрову і дрімучу ідеологію, ніж та, яку сповідує Бобраков. З ним змагатися міг би, мабуть, Олександр Дугін. Але Дугін набагато тонше і хитріше.

Михайло Делягін, Олег Бобраков. Що приховують послання Президента? - М.: «Ексмо», 2010. - 240 с. - Наклад 4000 прим.