Вже сьогодні вранці Президент Медведєв вніс до Держдуми пакет поправок, про які говорив вчора в своєму посланні. Те, що було названо «комплексної реформою політичної системи», почало набувати реальних форм. Хто б і як би не ставився до президента і прем’єра, не можна не визнати, що ці зміни носять не косметичний, а принциповий характер. На секундочку – наприклад, буде досить 500 людей, щоб зареєструвати політичну партію і партії не треба буде збирати підписи, щоб взяти участь у виборах.

Питання в тому, як до цього поставиться суспільство. Я вже починав про це писати вчора. Товариство може порахувати, що влада дала слабину і вимагати «повної капітуляції». У нас будь несилові заходи та готовність до компромісів люблять вважати слабкістю. Можна продовжувати вимагати відставки Медведєва та Путіна, перевиборів, відставки Чурова і т.д. Мені здається, це неправильний шлях. По-перше, рішення про перевибори – поза рамками правового поля, тільки за рішенням суду. По-друге, проста зміна тих, хто на «капітанському містку» не дасть ніякого результату. Їли раптом завтра у нас виявляться інші «перші особи держави» в країні принципово нічого не зміниться. Змінитися повинні ми самі. Змінитися має громада, його ставлення до влади і власної ролі і відповідальності за свою долю. Змінитися повинна структура взаємин і формат прийняття рішень. Або хто то правда вважає, що єдина форма донесення запитів суспільства до влади, комунікацій з владою це багатотисячні мітинги? І що тепер, кожного разу, коли суспільство вважає за необхідне скорегувати курс, треба всім виходить на площу?

Але неправильно буде і якщо все, що вийшло на Болотну зараз відчують себе повністю задоволеними, повернуться додому, до своїх моніторів. І на цьому їх напад громадянської активності закінчиться. У такому випадку, цей громадянський потенціал залишиться не повністю реалізованим, а у влади може з’явиться спокуса поступово повернути все на круги своя і відмовитися від реформи.

Я вважаю, що зараз у суспільства, його активної частини з’являється можливість перейти в формат конструктивної взаємодії. Створити політичну партію для відображення своїх інтересів і взяти участь у виборах. Ми бачимо в яку силу з точки зору розповсюдження інформації перетворюється інтернет – і вже будь-які обмеження на центральних каналах де-факто стали чи в найближчому майбутньому стануть безглуздими. І це знімає проблеми з агіткампанію навіть без урахування «громадського телебачення». Повинні бути і зміни в роботі виборчих комісій – і вони мають бути проведені так, щоб в майбутньому результати голосування визнавалися усіма.

Так чого ж вимагати на мітингах зараз? На мій погляд, саме розумне і раціональне вимога – це вимога виконання всіх обіцянок послання. Виконання в короткі терміни. Виконання не тільки формою, але і по суті – помилки адже можна теоретично знайти і в 500 підписах. І от якщо все це буде виконано, якщо суспільство виявиться готово не тільки до барикад, але і до змістовної дискусії та конструктивної роботи – ми дійсно будемо жити в іншій країні.