Я не можу більше мовчати!
Але і з чого почати не знаю.

Так багато почуттів приходить в душу людини, коли у нього все добре.
Пам’ятається, раз я була в депресії. Прямо як доросла чи поет.
Я металася на ліжках, лягала спати не кушамші (навіть улюблене не їла, домашнє, з Макдональдса!), Плакала і не напивалися. Навіть пару раз кидалась на груди матері.

Зараз думаю, треба було, звичайно, напиватися.
Пригадується, в самий апогей пристрастей, між черговий суїцидальної блювотини і госпіталізацією в мене сталося якесь православне ГРВІ.
Було Прощена неділя. Я була в сльозах і з запалими щоками.
І тут я вирішила зробити Хресний Хід вконтакт.
“Виконати Хрещений Вхід”. І пішла я просити вибачення у всіх ображених. Скривджених я нарахувала 2 людини.
Решту, недостатньо скривджених для “Прости мене,% username%! Бог простить, і ти прости!” я просто окинула поглядом в фредлісте. Просвітленим поглядом, каятися!
І тут до мене прийшла любов до людства.
А потім я лежала в дурці, а потім я була в секті.