Про цю історію на Україні складали анекдоти.

А діло було так. У нас раніше (не знаю як тепер) потяг Львів-Київ робив зупинку в Тернополі – дуже тихий і красиве місто.

Соответсвенно зі Львова поїзд виїжджає о 21.00, а в Тернополі він десь в 23.00 (в Київ прибуває вранці). Як і в кожному поважному поїзді, в цьому був вагон СВ, купейні вагони, плацкарти і загальні (в поїзді йдуть останніми, в них квитки найдешевші і на них не вказано місця). А коли не треба вказувати місця – значить, не треба вважати пасажирів. Тобто якщо у вагоні має бути 40 пасажирів, то це зовсім не означає, що їх не може бути 70. Чи я не правий?

Гірким досвідом навчений народ ще у Львові займає всі місця в загальних вагонах і побиріку засинає, щоб не бачити як інші будуть мучитися цілу ніч в тамбурі. Ну, ситуація знайома.

Значить, в Тернополі в вагон підсаджується дедулька рочків так 80, але з дуже добре поставленим почуттям гумору і непереборним бажанням добре поспати.

А де поспати-то? Місць немає. Але дідок з предпріімчімвих виявився: спочатку він відкриває свою валізку, потім так тихо-голосно вимовляє «Е @ твою мать!» І починає лазити по вагону і щось руками шукати. Ну, народ, заінтригований ще тим вступом пожвавився, всі спостерігають за Дєдков, а той лазить по коридору туди-сюди і що-там таке дивне під ніс собі шепочет.

Тут в одного цікавість не витримало, він і питає:

– Діду, чого шукаєш? Може що пропало? Так ти скажи, ми тут усі пошукаємо.

Дідок встає, витирає руки об штани і так спокійно каже:

– Та тут, дітки, гадюку в валізці віз. Хотів подивитися як вона там, а ця курва вилізла і кудись поповзла!

Спочатку тиша, потім починають верещати представниці прекрасної статі.

У народу починається масовий галюн. Все, що хоч якось схоже на вигляд на отруйного гада, починає у всіх викликати жах! Починається паніка. Чоловіки на руках виносять в сусідній вагон своїх дружин і дітей.

Деяких чоловіків на руках виносять ихние дружини. Хтось як мавпа пробирається до тамбуру через верхні полиці, а хтось внаслідок такого лазіння смачно падає комусь на голову.

Одним словом – евакуація.

Тривав цей масова втеча хвилин шість. Всіх сміливо. А залишився хто? Правильно – дідок. Ну дід собі задоволений, місць – на вибір. Ліг собі, валізка під голову і доброї ночі малята!

Прокидається наш герой вранці. У віконце дивиться, поїзд вже стоїть. Ну, збиратися-то недовго.

Потихеньку собі виходить з вагона, і за звичкою на пероні «засмали дзигара» (закурив).

Дивиться на небо задоволеним таким поглядом, а біля нього двірник йде.

Ну дід так по-нашому і питає:

– Ну як тут Київ?

І тут фішка історії:

– Який нах .. Київ! Тернопіль. Якийсь мудак вчора в вагоні змію запустив, так народ так кричав, що вагон довелося отцеплівать. Ось зараз відганяти будуть і перевіряти.

Моя тітка займається різними виробами з бісеру. Періодично просить мене купити їй бісеру або набори для вишивання бісером. Знайшов магазин зі смішними цінами ще й з доставкою. Тітка в захопленні!

Щоб розкрутити якусь сторіночку в Вконтакте, потрібна накрутка сердечок. Це вірний спосіб популяризації якої інформації.