Росія вилетіла з ганьбою з Євро-2012, безславно провівши доленосний матч з Грецією. З командою, яка – слабкіше нікуди. Але, на жаль, все вийшло як завжди …

Ось сьогодні багато моїх знайомих нарешті зрозуміли: чому я скептично ставлюся з вітчизняної збірної, щиро радію за її успіхи, але в цілому вважаю безперспективним натужні спроби завоювати хоч скільки пристойні нагороди у футболі. А все тому, що попереду планети всієї ми вже давно не значиться в балеті, ні в спорті, ні в інших напрямках, які культивуються в якому поважаючому себе державі.
Мені от часто друзі закидають, що я не ділю футбол і політику (як у випадку мого неприйняття збірної України, влада якої фальсифікують історію Великої Вітчизняної, а тому країна на мій погляд заслуговує міжнародного бойкоту по всіх фронтах, в тому числі по спорту – до тих пір, поки не вибачиться за свою неповагу до історії і не виправить ситуацію в плані держполітики).
Але як ще можна пояснити, окрім як не політикою, то убогий стан спорту, яке ми спостерігаємо в РФ? І адже далеко не тільки у футболі. Та просто владі не до любові до спорту (керівництво країни занурено в свої політігри заради своєї ж любові до наживи і постам), влади захоплені самі собою. А при такому підході до управління країною спорт та інші колись візитні картки Росії ніколи не відродити.
Ніякого нац. плану дій з розвитку того ж футболу, яким живе весь світ, в Росії немає. А тому повний бардак і безлад в нац. збірної. Кадри ми толком молоді не виховуємо (дюшкі по всій країні на межі вимирання), самі ігри не просуваємо (відвідують матчі в регіонах лічені вболівальники), масовий спорт нікому не потрібен (судячи з зламаним турніки у дворах і перетворених на писарів для собак колишні футбольні поля , порослі травою). Профкоманди існують аби як, перебиваючись з хліба на воду за рахунок жалюгідних подачок великого бізнесу.
Ну і як, скажіть, в таких умовах в Росії можуть бути футболісти, здатні забезпечити батьківщині титул чемпіона Європи або світу? Та ніяк!
Ось тому логічний ганебний програш нашої збірної сьогодні. Програш в умовах подарунка долі – посіву Росії в групу лузерів. От якщо б вилетіли з групи смерті, де рубаються збірні-монстри, ну тоді я б можна було розвести руками і трактувати поразку як перемогу для самих себе. Але і то з поправкою: якщо б було видно, що наші зробили все можливе, щоб перемогти.
Так адже навіть в матчі проти деградованих греків (хоча крутими у футболі вони ніколи за великим рахунком і не вважалися) ми примудрилися не проявити волі до перемоги, не показати красивий, гідний, креативний футбол з голами. У нашої збірної немає командного духу (це збірна-солянка з гравців різного класу), немає ігрової дисципліни і немає головного – БАЖАННЯ перемогти.
Що ж, співчуваю всім, для кого кінець суботнього дня обернувся розчаруванням і смутком. Я особисто засмучена вельми і вельми. Тому що при всьому реалізмі розумом, серцем я все-таки – оптиміст. Як показав Євро-2012, я – безпідставний оптиміст. Як, вважаю, мільйони російських уболівальників …

Пи.Си. Продовжую дивитися Євро і вболівати за улюблену Францію, відродити свою збірну з руїн.

Пи.Пи.Си. У даний момент посилаю флюїди чехам. Не хочу, щоб в наступний тур пройшла Польща, так ревно ненавидить Росію і її уболівальників …