Приїхав вчора в Крансодар. На електричку мене елементарно не взяли: спізнився з купівлею квитка, пішов за звичкою спілкуватися до провідників, розмахую купюрою. А вони всі як один – ні, мовляв не візьмемо і навіть не просите. Що це у них там, перевірки масові чи що? Тому добирався з пригодами. Намовив Зеленого рвонути в Краснодар, йому якраз треба було щось для ремонту прикупити … Але замість лихого японського хечбека з кондиціонером ми поїхали на “Джеймса” … Бліо !!!))))))…. Це те ще пригода. Джеймс – це москвич-універсал 1976 року народження з балерьефамі у вигляді осіб якихось гаргоноподобних реплік на задніх стійках кузова, і взагалі сам якийсь раритетної збірки) Особливо доставляє замок багажника, ручка якого виконана у вигляді колеса – зменшеної копії запору на дверях між відсіками підводного човна)))) Неповторний антураж надають зламані спинки передніх сидінь, які потрібно підпирати дошками (інакше падають) і автентична радіостанція Урал, яка з усього діапазону ловить тільки Радіо Росія і якийсь лютий “прогресив хаус”. Незвичайне прізвисько машини має своєю причиною цікаве буквене сполучення номера, але тим не менш в поведінці москвича жваво виявляються звички англійської потомственого дворецького. До цих пір ведемо спори, де у москвича відсік для видачі вівсянки))))
До речі – бігає цілком жваво по трасі, народ обганяє часом офігеваю. Однак не доїжджаючи пару-трійку кілометрів до Джубги з боку Сочі, на швидкості 110 км на годину джеймс став люто вібрувати всім корпусом. Як з’ясувалося пізніше – у терплячого москвіченка відкрутиться кардан і два з чотирьох болтів зникли десь у безодні ентропії … Довелося на трасі шукати СТО, лізти в яму і колупатися. Зелений знайшов у механіків в завалі барахла відповідні болти, закрутив і начебто стало як було. У сенсі – поїхали далі. Але судячи по змінилося шумового супроводу “Кордан коли відкрутиться – убив підшипник” (с) Зелений. Як він його вбив – не розумію, не моя специфіка)
Коротше добралися ми майже до півночі, хоча виїхали десь о четвертій …

А сьогодні я спілкувався з бюрократизмом. Зізнаюся чесно – відвик від кубанського бюрократизму. Звик до сочинського, суть якого полягає в тому, що тебе постійно розводять на гроші. За все, за найменшого, за елементарщину спробують струсити копійку. Чхнеш – скажуть будь здоров, а потім запропонують “віддячити” за ввічливість))) Але то в Сочі … А Кубань – це інше. Це коли ти приходиш щоб заплатити гроші за щось, а в тебе їх не беруть і ще мозок тобі коітусіруют в збоченій формі ))))) І ще змусять побігати по дрібних озлобленим чиновникам за штампами. Ось цих то якраз зрозуміти простіше: до них приходять за черговою нічого не значущою нісенітницею, ось вони і чіпляються до чого можуть. Бо це єдиний їхній шанс самореалізуватися, оскільки в загальному то нічого вони не вирішують і нічого не значить, сидять в “кабінетах” розташованих в підвалі, дихають пилом-вогкістю і нудьгують …

Але ось чого я зрозуміти не можу – навіщо спеціально влаштовувати складності в процедурі оплати послуг? О_О