А не фіг ходити в чорти які салони.

Тоді в які ходити? Хіба я багато прошу від Боженьки? Раз на два тижні полюбити себе, у вигляді манікюру-педик-юра, це багато? Добре. Я згодна на раз у три тижні педик-юру. Але манікюр все ж хотілося б залишити раз, хоча б, у дві.  
Боженько, допоможи мені? А?

Не допоможеш! Не дарма в тебе я не вірю. Якби ти був, хіба ж би ти допустив те, через що я проходжу щоразу задумавшись над проблемами гломурной киці. “Де зробити манікюр без особливого збитку здоров’ю?” Про гаманець я вже навіть мовчу. Скока того життя, більше втрачаємо. І, що відбувається кожного разу, я тебе, боженька, уважно запитую? Чому ти мені посилаєш випробування, які навіть менш нервова людина, ніж я не в силах винести?

Де мій Джоен??? Кудою ти її заслав? Вона справно робила мені манікюр-педикюр в перебігу п’яти років. За всі ці п’ять років вона мені сказала п’ять слів. Але манікюр був шедевральним.

Сьогодні (ох, не дарма моє сердечко завмирало, а ноги запліталися і не хотіли вести мене в цей салон) відкривши двері салону, я зрозуміла – що це буде не зовсім те, що було з Джоен. Але, на жаль, Джоен немає. Вона поїхала в Лас Вегас. Вона вирішила, що вона не хоче бути стовпової дворянкою-манікюрницею, а хоче стати володаркою морською і вивчившись на якихось курсах, поїхала в Вегас. Тепер вона там круп’є. Теж робота руками. І, теж не треба англійської. І, кажуть, грошова. Робота, в сенсі, грошова. Я не засуджую Джоен. Я просто тихо сподіваюся, що вона розчарується в обраній нової професії і повернеться, щоб ощасливити мене і ще такий величезний кагал тет е нек, які в одну мить повірили, що таки святе місце буває порожньо.

Загалом, так. Pink & White виявився White & дуже White. Біле на білому. Це, безумовно стильно і навіть ошатно, але! Про те, що моїми нігтями можна зараз запросто борознити будь грядки – вони міцні, широкі і квадратні, я мовчу. А про “длубати в носі”   взагалі не може бути й мови. Ні один палець, навіть мізинець в ніздрю не пролазить.   Чи то у мене ніздрі стали вузькими, чи, все-таки нігті занадто широкі.

Біла смуг к а, що символізує чистоту і невинність у французькому манікюрі – такої ширини – що Боїнг 787 може запросто на ній розігнатися і злетіти.

Рожевим, як я вже сказала, у в’єтнамській манікюрниці, з поетичною назвою Лі (ой, чи що!) Вважається колір трохи блідіше білого. І я тепер запросто можу грати руки Крюгера в кіно. Без гриму.

Зате “світленький” для педикюру – виявився РОЖЕВІ вирви око. Він, напевно, навіть в темряві буде світитися. У поєднанні з моїми ногами блакитної крові (ну, сині ноги у мене. Сині) цей “ніжний” колір навіть піжаму, надіслану мамою, робить цілком собі симпатичною.

Так, а порізала вона мене тільки один раз. Але глибако. Середній палець на лівій руці. Мабуть здогадувалася, що його я саме і хотіла їй показати, коли вона запитала:
– Юляйкі?

– Thanks, – похмуро відповіла я, уникаючи дивитися їй в очі. Мені чомусь завжди соромно за тих, хто не вміючи робити елементарне по своїй роботі, називає себе професіоналом.

– Білина!, Засяяла Лі.

Ні хріна не very nice! подумала я синхронно перевівши абракадабру, а вголос сказала:

– Ось тут шматки білого Джейла прилипли до пальців. Може можна їх якось прибрати?

– Ювасдіс?

– Ікскюз ми?, – Я дивилася їй в рот, намагаючись зрозуміти, що вона сказала.

– Ю вас дис?, – Терпляче повторила Лі.

-Do I wash dishes?, – Не вірячи собі, перепитала я.

– Е! Е! Е!, – Закивала в’єтнамка.

– Oh, well … Yes. I wash dishes, – при чому тут шматки прилиплого Джейла до моїх нігтям я так і не зрозуміла.

– Ювасдіс і вил камо!, – Засяяла Лі.

– It will come off, – перепитала я, і даремно, тому, що це було під кінець другої години, які я провела в салоні, і Лі остаточно переконалася, що я – є – дебілка, яка за п’ять разів одне і те ж перепитує , при цьому, мабуть, манікюр французький гелем робить перший раз в житті. Інакше вона (я, себто) не просила б зробити білу смужку вужче, рівніші, (це взагалі вона не зрозуміла і смужки у мене в досить живописному безладі, як у зебри), шкірку біля основи нігтя зрізати, і нігті зробити ХОЧА Б ОДНІЙ ФОРМИ …

Загалом, у тих хто не володіє англійською – просю пардону, вчіть слова. Решті ось – майже про мене.

Якось так, ось.