Презирство як взаємне почуття

Рашка думає – потіха!
Захід думає – та ну …
Трах-тах-тах! І тільки “Ехо”
Будить зрідка країну.
http://www.echo.msk.ru/programs/citizen/860596-echo/comments.html # comments

Німець думав, що війна, зробив гармату з гівна (с). Процитовані Стехи – приблизно на цьому інфантильному рівні, що відображає як нинішнє інтелектуальне стан поета Зільбертруда, так і якусь хом’ячкової реальність, неабияк представлену на форумі прогресивної радіостанції. Читайте каменти.
На що зверну вашу увагу. Саме це чотиривірш “Ехо Москви” (нехай “Газпром-медіа” живе довго і щасливо) порахувало самим смішним і вивісило на прапор в якості приманки. Жодна рукопожатная блядь не обурилася і не попросила прибрати ЦЕ хоча б з лиця сайту. Оскільки тут у таких цікавих людей є деяка солідарність з автором.
Існують дискурси на тему – над чим можна сміятися, а над чим не варто. Колективний Зільбертруд вважає, що можна і потрібно – над усім. “Сміятися” тут скоріше синонім слову “глумитися”, оскільки для сміху не вистачає самої малості – почуття гумору.
Тобто ці протестні люди не дуже люблять як свою власну країну “Рашку”, так і її народ. У такому випадку природно запитати – а яку вагу у всіх цих протестів? Чому “Рашка”, яку ви нехтуєте, повинна прислухатися до вашої думки, вести з вами якісь переговори, вважати вас за людей і ін.? Я думаю, що презирство тут – це цілком взаємне почуття.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься.

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>